В настоящей статье подробно рассмотрены вопросы, связанные с применением санкций за невозвращение в Украину валютной выручки, в том числе специальных административных санкций, которые применяются Министерством экономического развития и торговли Украины к экспортерам. Статья привлекает особое внимание тем, что автор делится собственным опытом, в том числе, судебной практикой, а также мыслями о совершенствовании украинского законодательства в отношении применения упомянутых специальных санкций к предприятиям-экспортерам.
Для більшості підприємств, які здійснюють експортні/імпортні операції, знайома ситуація, коли їх підводив клієнт. Часто трапляються випадки, коли продукція на виконання зовнішньоекономічних контрактів була відправлена за територіальні межі України, а оплата за неї не надійшла у встановлений умовами контрактів строк.
У такому випадку для експортера продукції настають негативні наслідки не лише комерційного характеру, що полягають у неотриманні прибутку, а й негативні наслідки у вигляді відповідальності та незручностей, які встановлені чинним законодавством і застосовуються з боку органів виконавчої влади. Отже, розглянемо це питання детальніше…
Підприємства-виробники, які здійснюють експорт своєї продукції (у більшості випадків це стосується експортерів харчових продуктів), для того щоб мати можливість вийти на зовнішні ринки, змушені укладати зовнішньоекономічні контракти на умовах відстрочки платежу, оскільки на умовах 100% передоплати іноземні партнери працюють дуже неохоче. При цьому робота на умовах відстрочки платежу несе ризик того, що контрагент може не оплатити поставлену продукцію у встановлений строк.
З юридичної позиції
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки у строки виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше ніж 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. Ч. 3 цієї статті передбачено, що НБУ має право запроваджувати на строк до 6-ти місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 цієї статті.
На сьогодні постановою НБУ запроваджено строк повернення валютної виручки – 120 календарних
днів. Тобто здійснюючи експортні операції, незалежно від умов контракту, оплата продукції повинна надійти у строк до 120 календарних днів. В іншому випадку до підприємства експортера з боку органів виконавчої влади будуть застосовані санкції, мова про які піде нижче.
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про по рядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення ре-
зидентами строків, передбачених ч. 1 цього Закону (180 календарних днів) або встановлених НБУ (120 календарних днів), тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Пеню вправі нараховувати та стягувати фіскальні органи за наслідками документальних перевірок дотримання вимог валютного законодавства. Також окрім пені, до суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності застосовуються спеціальні санкції, передбачені ст. 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», а саме: накладення штрафів, застосування індивідуального режиму ліцензування, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Всі перелічені вище заходи впливу, відповідно до ч. 5, 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», діють до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов’язаних з ним законів та скасовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики (на практиці Мінекономрозвитку).
Отже, виходячи зі здорової логіки та встановлених норм, у разі несвоєчасного повернення валютної виручки спеціальні санкції не застосовуються, а ті, що застосовувалися, повинні бути скасованими
з моменту зарахування валютного боргу на розрахунковий рахунок суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або з моменту застосування суб’єктом практичних заходів, що гарантують повернення валютної виручки (боргу). Такими заходами можна вважати звернення з відповідною позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражу або до іншої арбітражної установи, визначеної в арбітражній угоді за умовами контракту, та приведення у виконання рішення арбітражної установи.
Зазначене положення міститься також у ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно якої у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, зупиняються строки, передбачені цим законом (180 календарних днів) або встановлені НБУ (120 календарних днів), а пеня за їх порушення в цей
період не сплачується.
Ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що у разі задоволення позову пеня за порушення стоків повернення валютної виручки не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.
Реалії
Фіскальні органи під час здійснення перевірки дотримання суб’єктом господарювання вимог валютного законодавства, при виявлені порушення строків повернення валютної виручки, за умови звернення суб’єкта в арбітражні установи, складають щодо керівника суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності постанову згідно з ч. 2 ст. 162-1 КУпАП (умисне ухилення службових осіб підприємства від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів) та здійснюють подання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі про застосування до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності однієї зі спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Міністерство економічного розвитку і торгівлі, «не поглиблюючись» у суть справи, не переймаючись її реальними обставинами, як правило, застосовує до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування.
Що таке індивідуальний режим ліцензування? Індивідуальний режим ліцензування передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції.
Іншими словами, суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності необхідно на кожну експортну операцію
отримувати дозвіл – індивідуальну ліцензію. Такі індивідуальні ліцензії надають Департаменти економічного розвитку і торгівлі при обласних державних адміністраціях за місцем реєстрації суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Тобто підприємству для здійснення експортної операції та отримання індивідуальної ліцензії необхідно, окрім складання документів для митного оформлення вантажу, надати ще купу документів до Департаменту економічного розвитку і торгівлі ОДА. Однак там не кожен день приймаються документи, а також часто ліцензію просто немає кому підписати.
Таким чином, для підприємства експортера/імпортера настають негативні наслідки у вигляді прострочення виконання контрактів, виплат неустойки як контрагентам покупцям товарів, так і контрагентам перевізникам, які залучені до виконання зовнішньоекономічних контрактів, за простій транспорту внаслідок несвоєчасного митного оформлення вантажу. Та й взагалі для держави в цілому зменшення експортних операцій негативно позначається на валютному балансі. І це в часи, коли коливання гривні підриває економіку держави.
Також додатково варто зазначити, що всі ці негативні наслідки настають для підприємства експортера/імпортера незалежно від того, здійснював він практичні заходи для повернення валютної виручки чи зовсім нічого не робив.
Підводні камені
Звісно, для відновлення свого порушеного права підприємство може звернутися до суду з адміністративною позовною заявою про визнання протиправними дій органів нагляду та скасування в окремій частині наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо застосування спеціальної санкції.
Відповідно до судової практики, у більшості випадків позовна заява підприємства експортера про скасування санкцій буде задоволена. Але на всі ці заходи піде близько 2-х місяців (у кращому випадку), протягом яких для здійснення експортних операцій підприємству необхідно буде
отримувати індивідуальні ліцензії.
Якщо підприємство-експортер здійснює, наприклад, до 5-ти експортних операцій протягом місяця, зазначені «незручності» можна витримати, а у підприємства є достатньо часу на оформлення індивідуальної ліцензії. Проте якщо у підприємства-експортера близько 5-ти експортних операцій протягом тижня, то тут вже не до жартів. Всі ресурси підприємства спрямовані на отримання індивідуальних ліцензій, для здійснення своєчасного оформлення експортних операцій, з метою
виконання умов контрактів на поставку продукції у визначені строки.
Наше підприємство ТОВ «ТЕРРА» зіштовхнулося з парадоксальною ситуацією, коли партнер з прибалтійської країни своєчасно не розрахувався за поставлену продукцію.
Підприємство з метою відновлення свого порушеного права звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, виграло справу та врешті-решт заборгованість було стягнуто.
Однак у період, коли справа знаходилася на розгляді в МКАС при ТПП України (січень 2014 р.), на підприємстві було проведено перевірку дотримання вимог валютного законодавства. Незважаючи на здійснені з боку підприємства заходи стосовно повернення валютної виручки, фіскальними органами до Міністерства економічного розвитку і торгівлі було скеровано подання щодо застосування спеціальних санкцій за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 06.06.2014 р. до підприємства було застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. І це при тому, що заборгованість за експортним контрактом була погашена ще в лютому 2014 р. Тобто, як зазначалося вище, Міністерство економічного розвитку і торгівлі «не поглиблюючись» у суть справи, не переймаючись її реальними обставинами, з чиєїсь «легкої руки» обмежило підприємство в експортній діяльності.
Звісно, зазначені спеціальні санкції для ТОВ «ТЕРРА» були скасовані, але на це пішло близько 30-ти календарних днів, протягом яких підприємство було змушене отримувати індивідуальні ліцензії та здійснювати заходи щодо скасування наказу Мінекономрозвитку в частині застосування безпідставних санкцій.
Лише завдяки злагодженій роботі відділів підприємства цей випадок не став на заваді отримати підприємству відзнаку «Експортер року».
Враховуючи сьогоднішній стан економіки України, такі дії органів державної влади можна вважати посадовим злочином. Ми вважаємо, що від такого недбалого ставлення до бізнесу з боку державних органів постраждало не одне підприємство-експортер.
Необхідні кроки
На нашу думку, для впорядкування окресленого питання та застереження в майбутньому суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від зазначених непорозумінь, необхідно внести зміни до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» щодо обов’язку центральних органів виконавчої влади з питань економічної політики заздалегідь (наприклад, за 30 календарних днів) здійснювати
попередження суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про наміри застосування спеціальних санкцій.
Адже наразі в чинній редакції вказаної статті попередження про застосування спеціальних санкцій є правом центральних органів виконавчої влади з питань економічної політики, а не обов’язком. Виходячи з практики, яка склалася на сьогодні, це право ніхто не використовує.
Якби застосуванню спеціальних санкцій передувало офіційне попередження про можливість їх застосування, підприємство експортер/імпортер мало б можливість надати свої пояснення щодо вжиття/невжиття зі свого боку заходів, спрямованих на своєчасне повернення валютної виручки. Виходячи з результатів цієї відповіді, можна було б приймати рішення щодо застосування/незастосування спеціальних санкцій. У свою чергу, це надало б можливість убезпечити від
неправомірних дій про застосування спеціальних санкцій не одне підприємство, яке здійснює
зовнішньоекономічну діяльність.
Сподіваємося, що підприємства-експортери будуть почутими, а відповідні зміни будуть внесені до законодавчих актів, які здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності та дотримання валютного законодавства. Найближчим часом ми внесемо електронну петицію щодо відповідних змін до законодавства стосовно розглянутого вище питання. Запрошуємо всіх небайдужих підтримати петицію.
Автор: Олег КОВАЛЕНКО, юрисконсульт ТОВ «ТЕРРА»
Источник: Юридична Газета. – 2016. – № 49-50. – С. 34 – 35.