Статья посвящена аграрному рынку. Особое внимание уделяется авторами экспорту зерновых культур из Украины: кукурузы, пшеницы, ячменя. Рассматриваются также лидеры в сфере экспорта сельскохозяйственной продукции, препятствия для развития такого экспорта и даются рекомендации относительно действий, которые могут способствовать развитию аграрного экспорта.
Закінчується 2016/2017 маркетинговий рік з його досягненнями і невдачами, що, втім, тільки додає особливий інтерес до вивчення процесів, які відбуваються в українській зовнішньоекономічній торгівлі аграрною продукцією. Другий квартал 2017 року ознаменувався важливою подією для економіки України – станом на 21 червня 2017 р. зафіксовано новий рекорд – у поточному маркетинговому році експортовано 43,02 млн. т зернових, що на 5,01 млн. т більше показника за аналогічний період минулого року. Визначальні позиції у товарній структурі вітчизняного агропродо- вольчого експорту, як і у попередньому сезоні, займають зернові культури (за рахунок кукурудзи і пшениці), насіння олійних (в першу чергу, соя), олія (в основному, соняшникова) та продукція харчової промисловості, їх загальна частка перевищує 90% в аграрному експорті.
ПРОГНОЗИ ЩОДО ЕКСПОРТУ КУКУРУДЗИ
За 2016 рік Україна експортувала кукурудзи на $2,65 млрд., поставки якої за підсумками сезону склали 17,4 млн. т. У першу трійку головних імпортерів на початку 2017 року увійшли Єгипет, Іран та Іспанія, при цьому обсяг в ці країни склав 2,9 млн. т, 2,1 млн. т і 1,8 млн. т відповідно.
Щодо перспектив, то за прогнозами USDA, кінцеві запаси кукурудзи в наступному, 2017/18 маркетинговому році (далі – МР) опустяться до рівня 194,3 млн. т (до найнижчого рівня з сезону 2013/14), але в кінці поточного сезону запаси будуть рекордними – 224,58 млн. т. (+6% до показника попереднього сезону 2015/16). Прогноз світової торгівлі кукурудзою на 2017/18 рік підвищений, в основному через збільшення імпортного попиту в кормових цілях з боку Європейського Союзу до 15 млн. т, що на 15% перевищує показник в поточному 2016/17 МР. Ці 15% є страховим запасом для країн Європейського Союзу, для яких відповідно до червневого звіту USDA, відбулися невеликі коректування у погіршенні прогнозу врожаю кукурудзи через високий ризик ускладнення агрокліматичних умов.
Поряд із процесами формування кон’юнктури світового ринку, на експортну здатність українського ринку кукурудзи також впливатимуть як виробничі проблеми, а саме прогноз високого ризику розвитку несприятливих погодних умов під час збиральної кампанії та логістичні проблеми, що викликані складним політичним положенням, так і макроекономічні наслідки коливань валютних курсів, що істотно впливають на цінову ситуацію та загальну прибутковість бізнесу.
ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПШЕНИЦІ
Зовнішні поставки пшениці склали 13,33 млн. т, що на 1,78 млн. т більше, ніж за аналогічний період минулого маркетингового року. Традиційно найбільший зовнішній споживач зерна пшениці українського виробництва в 2016/17 МР Індія суттєво наростила закупівлю пшениці з України, куди вже було відправлено понад З млн. т зернових. Згідно з прогнозом Міжнародної ради по зерну (ІGС), до кінця 2016/17 МР Україна ще може відправити на експорт всього 1,8 млн. т пшениці. Щодо експортних перспектив, то, згідно з прогнозами, обсяг світової торгівлі зерновими протягом сезону 2016-2017 років досягне майже 393 млн. т, трохи перевищивши лютневий прогноз, але залишиться при цьому на 0,4% (1,8 млн.т) нижче рівня, зареєстрованого в 2015-2016 роках. Передбачається, що щорічне скорочення світових потоків зернових буде обумовлено різким скороченням обсягів торгівлі фуражним зерном, при тому що глобальна торгівля пшеницею та рисом буде розширюватися.
Перспективи розвитку експортного потенціалу української пшениці, на думку аналітиків ринку, можуть бути зумовлені цілою низкою факторів, зокрема, високими кредитними ставками для сільгоспвиробників (аграрії змушені швидко продавати зерно за низькими цінами для підвищення ліквідності), а також непрозорими умовами повернення експортного ПДВ та Меморандумом про взаєморозуміння з експортерами зерна. Ще однією причиною можуть виступити логістичні проблеми всередині країни, за якої трейдери намагаються вивезти більше пшениці до приходу на ринок великого врожаю кукурудзи, яка для них більш приваблива за рівнем прибутковості бізнесу. Варто додати також позитивні мотиви зменшення експорту пшениці, до яких можна віднести намагання «Державної продовольчо-зернової компанії України» збільшувати обсяги поставок за кордон більш дохідних продуктів переробки, таких як борошно. Так, іноземним покупцям направлено 32 тис. т борошна, що майже в два рази перевищує торішній показник. У новому році найбільший український експортер зернових планує наростити продажі борошномельної продукції на зовнішні ринки до 60 тис. т і вийти в лідери галузі в цій товарній категорії. Орієнтир – 280 тис. т борошна і понад 5 млн. т зернових, що поставляються на експорт, до 2019 р.
ПЕРСПЕКТИВИ ЕКСПОРТУ ЯЧМЕНЮ
У 2016 році українського ячменю відправлено на експорт понад 4,8 млн. т на суму $665,93 млн. За січень-травень 2017 року Україна експортувала 945,59 тис. т ячменю на суму $ 138,76 млн. Основним покупцем цієї зернової культури на світовому ринку в 2016 році стала Саудівська Аравія, на частку якої припадає 42% всього експортованого ячменю, велика партія пішла в Лівію – 16,62%. Третя позиція серед імпортерів українського ячменю у Китаю – 6,24%. В останні 5 років Саудівська Аравія була основним покупцем ячменю з України, купуючи понад 60% від загальних обсягів експорту. Ця зернова культура є основною кормовою культурою для країни, чим і пояснюється стабільно високий рівень її споживання.
Щодо експортних перспектив, то за аналітичними даними прогнозується падіння світового виробництва ячменю, що по відношенню до минулого року складе 6,9 млн. т. Причому найсильніше зниження очікується в Австралії (-4,6 млн. т) і Україні (-2,1 млн. т). Згідно ІGС, виходячи із середніх рівнів врожайності, в 2017/18 МР нас чекає найнижчий врожай фуражного ячменю за останні 5 років. Світове споживання при чому скоротиться незначно (-2,3 млн. т), в результаті чого кінцеві запаси зернової знизяться на 2,3 млн. т до 28,5 млн. т – рівня 2015/16 МР.
ЕКСПОРТНІ ЛІДЕРИ
Що стосується основних гравців ринку експортної продукції, то відкриттям 2016/2017 МР стало лідерство «Державної продовольчо-зернової компанії України», яка очолює загальний рейтинг експортерів АПК із загальної експортною долею агропродукції в майже 18,4%. Лідерство експортної «всеїдності» (широкого асортименту) по праву належить «НІБУЛОНу». У 2016 році холдинг експортував товарів більш ніж на 15 млрд. грн. Основні експортні позиції: пшениця (36%), кукурудза (31%), ячмінь (12%), решту становлять насіння соняшнику і ріпаку, зернове сорго.
Головним експортером кукурудзи за звітними даними сезону 2016 року є агрохолдинг «Кернел». Холдинг став найбільшим експортером кукурудзи у 2016/17 МР з результатом 24,2% від експорту десятки лідерів та 10,4% від усього обсягу експорту Україною цієї культури. Головним експортером пшениці за звітними даними сезону 2016 року став холдинг «НІБУЛОН» з експортом пшениці на 5 413 млн. грн. В експорті ячменю головним експортером стала компанія «Гранум Трейдінг» з 2 229 млн. грн. експортної виручки, яка є найбільшим експортером зернових до Китаю. Щодо експорту насіння соняшнику, то за підсумками вересня-квітня поточного маркетингового року «НІБУЛОН» продовжує зберігати лідерство в поставках за кордон насіння соняшнику з часткою в 42,95%. За вересень-квітень 2016/17 МР було експортовано близько 177 тис. т насіння.
ЯКІ ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЕКСПОРТУ ПРОДУКЦІЇ З УКРАЇНИ?
Щодо євроінтеграції аграрного експорту, то досить перспективний ринок Європи із майже 480 млн. споживачів опинився достатньо примхливим для українського експорту. На відміну від добре освоєного азіатського ринку, де для української пшениці індійський імпортер спочатку знизив імпортні мита на продукцію з 25% до 10%, а в грудні минулого року цей збір був і зовсім скасований, європейський ринок приймає достатньо жорстко та обмежено. Так, за статистичними даними з експорту, Україна за перший квартал повністю використала всі безмитні квоти на експорт в ЄС на основні групи товарів на весь 2017 рік. Зокрема, вже повністю вибрані квоти на цукор, кукурудзу, мед натуральний, крупи та борошно, виноградний та яблучний соки, м’ясо птиці. Поставлено 96% оброблених томатів, 84% пшениці. А встановлені мита є нездоланним «парканом» для українського агробізнесу.
Додаткових турбот додає «синхронізація» систем ідентифікації якості продукції. Так, Державною службою України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів заявлено, що з 2017 року систему НАССР (Наzаrd Аnаlуsis and Сritical Соntrol Роіnts – аналіз небезпечних чинників і критичні контрольні точки) обов’язково повинен впровадити великий бізнес, а до 2019 року – всі суб’єкти господарювання (не тільки виробники, але й оператори харчового ринку, реалізатори, логісти). Це достатньо радикальні дорогі зміни, проте чи окупляться ці зміни квотами?
Додаткову загрозу для українського експорту представляє панєвропейська політична спрямованість, коли директивно будуть встановлюватися «допустимі» імпортери, не зважаючи на можливі значні втрати. Як це сталося із закриттям російського ринку. В даному випадку можливе запирання внутрішнього ринку, як на окупованих територіях Донбасу, коли аграрний ринок став ізольований кордоном з Росією та «притиснутий» ринком Харківської області. Наявна ситуація зовні схожа з процесами індустріалізації, коли для вирішення енергетичних та промислових питань мільйони гектарів родючих земель були затоплені дніпровськими водами. У спробах пробитися на європейський ринок, який встановив досить міцну греблю у вигляді квот на реалізацію сільськогосподарської продукції, відбувається серйозне перенасичення внутрішнього аграрного ринку, «затоплюючого» економіку багатьох фермерських господарств. З напливом значного обсягу продукції відбувається природне поєднання ринкової рівноваги в бік зниження ціни, в результаті чого страждають навіть учасники, що обмежуються виробництвом тільки для потреб внутрішнього ринку. Подібну ситуацію вже зараз на собі відчувають виробники м’яса курей, коли ємний російський ринок закритий, а європейські квоти не покривають і 5% виробництва.
ЩО РОБИТИ?
В якості рекомендацій до дій в даній ситуації підходить стратегія зверхності, тобто «не вступати в боротьбу (у нашому випадку конкурентну), а перевершити». Саме за таким принципом колись раніше на ринок вийшла органічна продукція, яка за рівнем витрат на виробництво ніяк не могла конкурувати з промисловим виробництвом сільськогосподарської продукції. Для України сегмент органічного виробництва – серйозна альтернатива «вимолювання» додаткових квот на безмитну реалізацію продукції на європейському ринку. У будь-якому випадку євроінтеграція ринку аграрної продукції передбачає імплементацію стандартів і вимог до якості продукції, а, як свідчить практика, високий потенціал нашого посівного матеріалу, наприклад пшениці, в кінцевому підсумку – в готовій продукції, крім як кормового класу за їх шкалою і не заслуговує. Таким чином, організаційні, технічні і технологічні зміни неминучі. Тому необхідно ставити планку трохи вище і створити дієві умови, у тому числі й інвестиційні, для повсюдного розвитку органічного виробництва, пріоритетного для європейського споживача. Тоді вже і квоти на експорт нікому не будуть потрібні.
В якості післямови варто добавити, що український експортний агробізнес – це сучасні бурлаки, що міцно стоять на землі, забезпечуючи собі потрібний рівень стійкості в ринковому середовищі та тягнуть за собою великі кораблі, як засіб доступу до іноземних ресурсів: капіталу, фінансів, знання, інновацій тощо. Всі сучасні агрохолдинги, які вийшли на світовий ринок, мають величезні земельні банки та добре розвинуту логістику. Тому головними передумовами ефективного розвитку аграрного експорту української економіки вважаємо формування ефективного сільськогосподарського землекористування та вдосконалення логістики. Звичайно, фермеру важко мати у власності судно, але мати сталу систему логістики цілком можливо.
Авторы: Микола Зось-Кіор, Антон Ковнеров
Источник: Агро Еліта. – 2017. – № 6. – С. 14 – 15.