Укладення зовнішньоекономічних договорів

В статье приводятся условия, которые должны содержаться во внешнеэкономическом договоре, способы разрешения споров, связанных с тем, что покупатель-нерезидент отказывается принять продукцию, а также порядок составления акта приемки возвращенного в Украину из-за границы товара. Кроме того, рассматриваются и другие вопросы, связанные с возвратом (реимпортом) товара в Украину, такие как: таможенное оформление реимпорта, снятие экспортной операции с валютного контроля, налоговый и бухгалтерский учет реимпорта, а также порядок дальнейшей продажи возвращенного товара.

Статью сопровождает комментарий специалиста “Закордонний контрагент вимагатиме додаткового забезпечення зобов’язань за договором”, посвященный требованиям, которые следует соблюдать при заключении любого хозяйственно-правового договора, в особенности, внешнеэкономического, форме таких договоров, содержанию арбитражной оговорки, а также обеспечению обязательств, возникающих из таких договоров.

На сьогодні зовнішньоекономічні договори набули досить широкого затосування і регулюються як українським законодавством, так і законодавством інших держав. Проте для уникнення різного роду проблем резидентам України необхідно враховувати певні особливості. Договір повинен містити такі відомості:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

3. Предмет договору (контракту).

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

7. Умови платежів.

8. Умови приймання-здавання то­вару (робіт, послуг).

9. Упаковка та маркування.

10. Форс-мажорні обставини.

11. Санкції та рекламації.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

13. Місцезнаходження (місце про­живання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При укладанні зовнішньоекономічного договору важливе значення має надійність контрагента. Тому якщо іноземний партнер ще не є перевіреним чи сума угоди є значною, або й те, й інше, варто отримати достовірну інформацію про такого іноземного партнера. Слід перевірити такі відомості: місце реєстрації, точне місцезнаходження, повноваження керівних органів компанії та її представників, розмір ста­тутного капіталу тощо.

Практично в усіх країнах здійсню­ється державна реєстрація підприємств, яка защвичай має назву “торгова реєстрація”, завдяки якій можна отри­мати офіційну інформацію з торгового реєстру відповідної країни реєстрації відповідного іноземного контрагента. Отримати таку інформацію можна звер­нувшись, наприклад, до компаній, що спеціалізуються на пошуку та наданні такої інформації на комерційній основі.

Також важливу роль відіграє визна­чення фактичного місцезнаходження контрагента, особливо на стадії судо­вого розгляду спорів. Справа в тому, що суди будуть направляти відповідні судові документи за адресою, що буде вказана в договорі, і якщо контрагента не вдасться знайти за вказаною адре­сою, суд може припинити проваджен­ня у судовому процесі.

Що стосується печатки на такому до­говорі, то законодавство деяких країн не передбачає обов’язкової наявності в юридичних осіб печаток, а тому іно­ді іноземний контрагент не може по­ставити печатку на договорі.

Якщо все ж виникають проблеми із виконанням зобов’язання, наприклад, покупець-нерезидент відмовляється прийняти товар, то можливі такі спо­соби вирішення:

І. Якщо доведеться повертати товар, попередньо експортований з оформ­ленням ордерної поставки, його повер­нення оформлятиметься як чистий ім­порт із заповненням ВМД типу «ІМ40», оскільки інше не передбачене норма­тивними актами.

Ввезення товарів на митну те­риторію України в режимі імпорту передбачає:

1)  надання митному органу доку­ментів, що засвідчують підстави та умо­ви ввезення товарів на митну терито­рію України;

2)  сплату податків і зборів, якими оподатковуються товари під час вве­зення на митну територію України;

3)  дотримання вимог, передбаче­них законом, щодо заходів нетариф­ного регулювання та інших обмежень.

Для повернення товару необхідно мати сертифікат СТ-1, який підтвер­джує, що товар українського походження, а також документ, що підтверджує розірвання договору, або відмову від

Для уникнення різного роду проблем під час укладання зовнішньоекономічни: договорів резидентам України необхідно враховувати певні особливості. Зокрема важливе значення мас надійність контрагента.

прийняття товару. За умови підтвердження країни походження товару відповідним сертифікатом, сплати мита можна уникнути, скориставшись положеннями п. «є» ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» стосовно товарів, що походять з митної території України й ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки.

Уразі повернення товару, експортованого за ордерною поставкою, його ввезення оподатковується ПДВ за ставкою 20%, без віднесення сум сплаченого ПДВ на податковий кредит. Це пов’язано з тим, що при ввезенні товару на митну територію України об’єктом оподаткування є сам факт ввезення (пересилання) товару (п. 185.1 ПКУкраїни), незалежно від того, за якою господарською операцією він проводиться, а пільг зі сплати ПДВ при поверненні з-за кордону товарів українського походження чинним законодавством не передбачено.

ІІ. Якщо за договором товар проданий, відповідно – власник уже інший. Звідси випливає, що повернення товару в Україну можливе тільки  у випадку його нового відчуження новим влас­ником. Однак можливе виставлення рекламації на непроданий товар, що є законною причиною для повернен­ня проданого товару в Україну. Відпо­відно складається акт про те, що то­вар бракований.

Цей документ (акт) повинен місти­ти такі відомості:

1) місце складання акта;

2)   час початку і закінчення приймання товарів;

3) склад комісії, що бере участь у прийманні;

4) найменування і адреси постачаль­ника та покупця;

5) відомості про транспортування;

6) відомості про найменування то­вару, одиниці виміру, ціну, кількість і загальну вартість товару, вказаного в документах постачальника і його фак­тичне надходження на підприємство;

7) висновок комісії про характер не­відповідності товару.

Згідно з ПК України ввезення товарів на митну територію України є об’єктом оподаткування у митному режимі ім­порту або реімпорту. Тобто реімпорт прирівняний до імпорту з відповідним оподаткуванням при ввезенні.

Оформлення митним органом това­рів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифікова­ні як такі, що були раніше експортова­ними товарами.

Крім того, варто звернути увагу на процедуру зняття експортної операції з валютного контролю при повернен­ні вивезеного за межі митної території України товару. Оскільки валютні опе­рації згідно з Декретом № 15-93 підля­гають обов’язковому контролю, то для зняття експортної операції з контро­лю слід подати відповідним контролю­ючим органам копії зовнішньоеконо­мічного договору (додаткових угод), оформлену ВМД поверненого товару, а також інші документи, які підтвер­джують повернення товару на тери­торію України.

Головним питанням при поверненні товару в режимі реімпорту стає відне­сення до податкового кредиту «імпорт­ного» ПДВ, бо спеціальної норми для таких поворотних експортно-імпорт­них операцій ПК України не містить. Проте якщо ПК України прирівнює ре­імпорт до імпорту, то при реімпорті має виникати право на податковий кредит (п. 198.2 ПК України). Це пра­во було підтверджене листом ДПАУ від 12.10.2005 р. № 20296/7/16-1417, в якому ДПАУ, заручившись підтрим­кою Мінфіну, дозволила враховувати при визначенні суми бюджетного від­шкодування імпортний ПДВ, сплаче­ний митним органам при ввезенні в Україну товарів. Так, оскільки ПДВ при імпорті фактично сплачується, він усе-таки має відшкодовуватися. Однак це право можна використовувати в тому разі, якщо повернений товар буде використаний у подальших оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності підприємства (п. 198.1 ПК України).

Особа, яка переміщує товар у режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

Особливості податкового обліку при поверненні бракованого товару від нерезидента, спричиняють зменшення валового доходу в податковому періоді, в якому відбулася ця зміна, і збільшення залишку товарів (якщо цей товар буде використано для подальшого продажу). Якщо повернений бракований товар не може бути використано у подальших оподатковуваних операціях, то для «імпортного» ПДВ можна зробити такі проведення:

Д-т 377 – К-т 311 – сплачений ПДВ;

Д-т 949 – К-т 377 – списаний ПДВ на витрати.

Якщо законодавством іншої держави передбачена наявність митних складів, то товар можна помістити на такий склад для зберігання, отримавши попередньо згоду митних органів відповідної країни. Помістивши товар на митні склади, його можна продати іншому покупцеві, склавши новий договір. Для цього необхідно мати документ, який підтверджує, що попередній договір є розірваним. Можливо, будуть необхідні й інші документи, це залежить від законодавства іншої держави. Вартість перевезень та простою сплачує продавець.

Автор: М. Довганик

Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 33 – 34.

Під час укладання зовнішньоеконо­мічних договорів слід звертати увагу на всі основні вимоги, що стосуються будь-яких договорів: предмет, ціна, інші істот­ні умови договору, зокрема визначені Наказом Мінекономіки «Про затвер­дження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», який є застарілим, але формально чин­ним. Також завжди потрібно ретельно перевіряти належні повноваження пред­ставників сторін. Разом з тим, важливо звернути увагу на те, що в зовнішньое­кономічній діяльності, наприклад, при поставках товарів важливу роль відведе­но міжнародним комерційним правилам Інкотермс, які на даний момент існують у двох актуальних редакціях 2000-го та 2010 року. Інкотермс є беззаперечним стандартом у міжнародній торгівлі, що визначає правила перевезення, експорт­ної та імпортної очистки товарів, страху­вання ризиків щодо втрати або пошко­дження товару.

Загалом при укладанні зовніш­ньоекономічних договорів потрібно зважати, що для резидентів України обов’язкова проста письмова форма договору, що передбачено ст. 6 Зако­ну України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність». Крім того, українським компаніям слід заздалегідь визначати суд, включаючи в умови договору ар­бітражне застереження. Насамперед варто лобіювати МКАС при ТППУ як найближчий територіально арбітраж­ний суд та, зважаючи на те, що роз­гляд справи у будь-якому закордонно­му суді буде на порядок дорожчим. Не забуваймо й про те, що, на відміну від звичного розуміння договору як умов, викладених на папері, міжнародні ар­бітражні суди часто відходять від цього принципу, орієнтуючись на дійсні на­міри сторін, їх листування та перего­вори, і беручи до уваги електронну й паперову пошту, а також інші фактич­ні обставини в якості доказів.

Українським компаніям потрібно бути готовими до того, що закордон­ний контрагент вимагатиме додаткового забезпечення зобов’язань за дого­вором, наприклад, укладення договору поручительства іншою компанією або компаніями, що входять до однієї гру­пи, або ж персональне поручительство кінцевого бенефщіара (вигодонабувача) бізнесу.

Автор: В. Любарський

Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 34.

Читайте также