Статья авторов Международной юридической службы Interlegal чрезвычайно актуальна и вызывает особый интерес приведенной в ней практикой реализации норм и правоотношений, которые составили предмет исследования, а именно: арест имущества должника в стадии исполнения решения суда или арбитража по спору, возникшему в сфере международной торговли. Особенное внимание уделяется общему порядку признания и принудительного исполнения на территории Украины судебных и арбитражных решений, а также аресту имущества должника в рамках этого процесса. Рассматриваются также возможности мирного урегулирования спора на стадии исполнения решения суда или арбитража, причем авторы приходят к заключению о том, что арест имущества должника является не только действенной мерой для полного удовлетворения требований кредитора, но и для стимулирования даже весьма несговорчивого должника к ведению переговоров и мирному урегулированию юридического спора.
Як свідчить судова практика останніх років, Україна є однією з країн, які мають сприятливий юридичний клімат щодо визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів на своїй території.
Цьому сприяє те, що Україна є учасницею Конвенції ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р., а також стороною низки двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу в цивільних та/або кримінальних справах, укладених з такими країнами: Польща, Молдова, Болгарія, Грузія, США, Китай, Туреччина, Італія, Греція, Литва, Латвія, Естонія, Кіпр, Панама тощо. Крім того, норми національного законодавства прямо передбачають право кредитора ініціювати процедуру визнання й виконання рішень іноземних судових та арбітражних органів, зокрема міжнародного комерційного арбітражу в Україні.
Розгляд справ про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів здійснюється в межах
цивільного судочинства судами загальної юрисдикції України відповідно, зокрема, до ст.ст. 391, 392 Цивільного процесуального кодексу України.
Як свідчить практика, до майна нерезидента можуть належати об’єкти нерухомості, нфраструктури, транспортні засоби, у тому числі морські судна, вантажі, сировина, інші активи. При цьому, якщо стосовно нерухомого майна боржника потрібно підтвердження факту його державної реєстрації, то стосовно рухомого – навіть його тимчасове перебування на території України визнається судами достатньою підставою для прийняття до провадження справи про визнання та виконання рішення іноземного суду або арбітражу.
Головна задача заявника – довести факт знаходження цього майна у власності боржника.
У нашій практиці була показова справа, за якою заявник (іноземний трейдер) звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з клопотанням про визнання та виконання низки рішень арбітражу FOSFA проти іншого нерезидента.
В межах визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів в Україні, майно боржника використовується кредиторами у якості головного інструменту впливу. Відповідно до ч. 1 ст. 394 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову дозволено на будь-якій стадії розгляду цього клопотання, якщо невжиття запитуваних заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, які належать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
На практиці, у процесі розгляду схожих справ суди керуються Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Відповідно до встановлених Пленумом правил, в межах заяви про арешт, у якості заходів забезпечення, заявник на підтвердження своїх вимог повинен:
• надати до суду докази того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання остаточного рішення суду або арбітражу, яке було винесене в межах врегулювання відповідного спору;
• надати до суду відомості про фактичного боржника;
• підтвердити відповідність своїх вимог до запитуваного заходу забезпечення у формі арешту майна
боржника.
Як свідчить судова практика, арешт майна боржника та заборона його відчуження досить активно застосовується судами в межах визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів в Україні. Ухвала про арешт підлягає негайному виконанню, її оскарження не припиняє відповідного виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи судом.
Застосування цих забезпечувальних заходів гарантує, насамперед, що у разі подальшого визнання рішення його фактичне виконання буде значно спрощеним, оскільки воно здійснюватиметься проти арештованого майна. До того ж, як свідчить практика, арешт рухомого майна іноземного боржника на території України є своєрідним каталізатором врегулювання ситуації з несплати.
Це дієвий спосіб впливу на боржника з метою виведення його на переговори та врегулювання спору до фактичного визнання рішення в Україні.
У нас є велика практика провадження справ про визнання й виконання рішень іноземних судів та
арбітражів на території України. В одній з недавніх справ у межах ініційованого провадження судом були вжиті забезпечувальні заходи у формі арешту іноземного судна.
Арешт судна як майна боржника був нами заявлений від імені клієнта, одного з судноремонтних підприємств України, через несплату з боку замовника, великого судновласника, вартості ремонтних робіт. Саме факт арешту судна змусив боржника негайно вийти на переговори та шукати шляхи врегулювання ситуації з кредитором.
За загальним правилом, арешт майна боржника на стадії виконання рішень суду або арбітражу є найбільш дієвим засобом на шляху повного задоволення вимог кредитора. При цьому, якщо відповідні заходи вжиті у якості забезпечення виконання рішень іноземного суду або арбітражу в межах передбаченої законом процедури визнання й виконання на території України, це у жодному разі не виключає можливості укладання мирової угоди між сторонами, більше того, може сприяти саме такому способу врегулювання ситуації.
Авторы:
Наталія МИРОШНИЧЕНКО,
Асоційований партнер Міжнародної юридичної служби Interlegal, Президент WISTA Ukrainian
Олена ПТАШЕНЧУК,
Юрист Міжнародної юридичної служби Interlegal, ICS Member, LL.M. IMO IMLI
Источник:
Юридична Газета. – 2016. – № 16. – С. 18 – 19.