“Електронний нотаріат»: необхідність назріла

В статье рассматриваются правовые аспекты использования электронной подписи в сфере нотариата. Развитие электронного документооборота в этой сфере облегчит взаимодействие нотариусов с физическими и юридическими лицами, государственными органами и органами местного самоуправления.

Стрімкий розвиток науки і техніки, направлений на прискорення економічних процесів у суспільстві, призвів до широкого використання електронних засобів зв’язку та інформаційно-комунікаційних технологій (далі – ІКТ), за допомогою яких сьогодні активно відбувається оперативне поширення інформації в різних сферах правовідносин. Як свідчить статистика, більша частина обороту інформації і документів нині здійснюється саме в електронному вигляді, а інформаційно-комунікаційні технології викорис­товуються з метою здійснення цивільно-правових правочинів. За словами заступника начальника Управління функціонування центрального засвідчувального органу Департаменту нотаріату, банкрутства і функціонування ценрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України Ігоря Гавловського, використання електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) і ектронного документообігу сприяють актуалізації та зростанню економічних процесів, поширюють інформаційно-комунікаційні технології на всі сфери суспільного життя і розвивають можливості електронного бізнесу. А в країнах, де на законодавчому рівні закріплено поняття електронного підпису і його використання, можливо, не виходячи з будинку або офісу, безпечно і гарантовано здійснювати будь-які операції та відстоювати свої права в державних органах. Про це фахівець розповів на міжнародній науково-практичній конференції з питань нотаріальної діяльності за участі представників країн СНД та Балтії «Питання удосконалення державного регулювання та контролю у сфері нотаріальної діяльності та використання інформаційних технологій», організатором якої виступило Міністерство юстиції України.

Планували вже давно…

Як було зазначено на конференції, вперше про електронний підпис заговорили ще у 60-70-х рр. минулого століття, хоча ані об’єктивних переду­мов і технічних умов, ані організа­ційних структур для повноцінного посвідчення особи автора електронного документа у той час ще не існувало. Під «електронним підписом» розуміли якусь послідовність символів, отриманих у результаті однобічного перетворення документа (повідомлення) за відомим алгоритмом. За словами пана Гавловського, сучасний ЕЦП – це програмно-криптографічний (зашифрований) засіб, який дозволяє підтвердити, що підпис, котрий стоїть на тому чи іншому електронному документі, поставлений саме його автором, а не будь-якою іншою особою. І виникає природне питання: який взаємозв’язок між інструмента­ми інформаційно-комунікаційних тех­нологій, що дозволяють ідентифікува­ти людину, компанію в електронному спілкуванні, та нотаріусом?

Згідно із Законом України «Про но­таріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язки засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і здійснювати інші нотарі­альні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної досто­вірності. Сучасні ІКТ та інструменти, розроблені при їх використанні, такі як ЕЦП, вирішують питання, пов’язані із зіставленням інформації в електронній формі про людину, компанію, їх іденти­фікацію, забезпечують цілісність і за­хист такої інформації і надають особам можливість продемонструвати наяв­ність у них права або дозволу на доступ до тих чи інших послуг або сховищ ін­формації. Ці функції за загальним пра­вилом іменують електронними мето­дами «посвідчення достовірності» або «підписання».

«Не вдаючись до тривалих дискугій для проведення паралелей між «папе­ровими» діями нотаріуса і завдання­ми та функціональними призначення­ми окремих продуктів і рішень, котрі базуються на останніх результатах ін­формаційних технологій, виділяючи при цьому електронний цифровий під­пис, можливо стверджувати про то­тожність досягнутого результату. Но­таріус надає юридичної значущості певним діям – волевиявленню фізич­них і юридичних осіб, – як на папері, так і, у разі дотримання певних правил, встановлених законодавством, в електронних документах, що скріплюються електронним цифровим підписом і є рівнозначними за юридичною силою власноручному підпису. Не зупиняю­чись і не заглиблюючись у технічні ас­пекти, відзначу, що згадані правила визнання ЕЦП юридично значущим визначено в статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис”. Водночас, і Закон України «Про елек­тронні документи і електронний до­кументообіг» підкреслює необхідність для визнання дійсності електронного документа за наявності в його струк­турі електронного цифрового підпису. Масштабні проекти із впровадження та реалізації інформаційних технологій у всіх сферах правовідносин підтверджують необхідність використання електронних засобів зв’язку, інстру­ментів шформаційно-комункаційних технологій у такій традиційно «папе­ровій» сфері, як нотаріат», – запевняє пан Гавловський.

Можливість використання елек­тронних засобів зв’язку, інструмен­тів інформаційно-комунікаційних технологій при здійсненні операцій декларується як у міжнародних актах, так і в українському законодавстві. Ці питання регулюють Цивільний кодекс України; Закон України «Про електронний цифровий підпис”; Закон України “Про електронні документи і електронний документообіг”; Закон України «Про здійснення державних закупі вель» тощо.

А як у них?

«На жаль, вищеперелічені можливості використання електронних засобів зв’язку, інструментів інформаційно-комунікаційних технологій прі здійсненні операцій мають рамковий (декларативний) характер, тож існує необхідність у перегляді існуючої нормативно-правової бази з метою як деталізації, регламентації проведення тих або інших процедур, так і визначення самої можливості їх здійснення, участі в подібних процесах нотаріуса, – пояснює Ігор Гавловський. На підтвердження необхідності подібних кроків він навів приклади з міжнародної практики в цій сфері. Базуючис на матеріалах, підготовлених ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з права міжнародної торгівлі) «Сприяння зміцненню довіри до електронної торгівлі: правові питання міжнародного використанн електронних методів посвідчення достовірності і підписання» (2009), і проаналізувавши практику використання електронних засобів зв’язку, інструментів ІКТ у нотаріальній діяльності, фахівець виділив наступні напрями: використання інформаційних технологій (електронний документообіг, електронний цифровий підпис, інформаційні та інформаційно-реєстраційні систем тощо) для організації нотаріальної діяльності; надання окремих видів нотаріальних дій в електронному вигляді, у тому числі, фіксація і посвідчення: авторства, інформації, яка міститься на сайтах, інтернет-сторінках, відправки електронних листів (е-контент) електронний апостиль.

Кожен із аспектів використання ІКТ (електронний документообіг, електронний цифровий підпис, інформаційні та інформаційно-реєстраційні системи тощо) для організації нотаріальної діяльності фахівець розглянув на конкретних прикладах.

На сьогодні українські нотаріуси при здійсненні своєї діяльності мають доступ і користуються відомостями відповідних державних реєстрів, в яких враховуються майнові права, а саме: Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру операцій, Державного реєстру обмеження прав на рухоме майно, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру доручень; Державного ре­єстру прав на нерухоме майно (нотаріуси також є і реєстраторами цього реєстру з 1 січня 2013 р.); Державного земельного кадастру (розпочав свою роботу 1 січня 2013 року). Доступ нотаріусів до перелічених реєстрів здійснюєтья за допомогою ЕЦП.

“Розглянемо приклад Республіки Грузія, де починаючи з 2009 року функціонує Електронний реєстр нотаріальних дій Нотаріальної Палати Грузії. Кожен громадянин Грузії може знайти тут і перевірити інформацію про всі виконані нотаріальні дії. Зокрема, до­ступні для перевірки: факти реєстрації в електронному нотаріальному реєстрі нотаріальних дій, виконаних за участі ромадянина; факти реєстрації в електронному нотаріальному реєстрі представленого громадянином нотаріального акта або виконаного за його участі. Пошук інформації здій­снюється за певними параметрами. Вказана програма забезпечує конфіденційність інформації про виконані нотаріальні дії. Варто відмітити, що по­шук інформації можна здійснити лише в разі повного володіння реквізитами нотаріального акта (індивідуальний унікальний номер і номер реєстрації в електронному реєстрі)», – розпові­дає Ігор Гавловський.

За словами фахівця, у Республіці Казахстан у жовтні 2010 року також розпочато впровадження Єдиної нотаріальної інформаційної системи, так званої системи Е-нотаріат. Ця програма надає нотаріусам онлайн доступ до баз даних органів юстиції: «Реєстр нерухомості», «Юридичні осо­би», «Фізичні особи» і «РАЦС». Існує також можливість надання окремих видів нотаріальних дій в електрон­ному вигляді, у тому числі, фіксація і посвідчення: авторства, інформації, яка міститься на сайтах, інтернет-сторінках, відправки електронного лис­та (е-контент).

Росія випереджає?

Зосереджуючи увагу на фіксації е-контенту нотаріусами, фахівець звер­нувся до досвіду Російської Федерації. Наразі, у наших північних сусідів існує сайт http://elnotarius.ru/, на якому до­ступні наступні послуги: фіксація і за­вірення факту відправки електронного листа (е-mail) з одночасною фіксаці­єю його змісту. А для фіксації пошти необхідно при відправці в полі «ко­пія» вставити адресу електронної по­шти сервісу «Електронний нотаріус» reg@elnotarius.ru. Копія листа буде отримана системою «Електронний нотаріус» і стане доступною в особистому кабінеті. Одержувачеві електро­нного листа надійде повідомлення від сервісу «Електронний нотаріус» про факт фіксації направленого електро­нного листа та існування незмінної завіреної копії в системі, що зберіга­ється на сайті в особистому кабінеті. Крім того, у випадку необхідності від­правник зможе отримати посилання на збережену копію листа або замо­вити завірену нотаріально роздруковану паперову копію.

У свою чергу, фіксація і посвідчен­ня інформації, що міститься на сай­тах (інтернет-сторінках) у мережі Інтернет, використовується для фіксації: умов договорів-оферт, умов надання послуг та їх вартості, а також продажів товарів через мережу Інтернет; фактів надання послуг та їх якості (коли зміс­том цих послуг є створення, підтримка і наповнення інтернет-ресурсів); умов тендерів і торгів на постачання продукції й надання послуг, умов держзакупівель та іншої інформації; неправо­мірного або незаконного розміщення матеріалів на інтернет-сторінках (не­законне використання товарних зна­ків, знаків обслуговування, фото- і відеоматеріалів, порушення авторських, суміжних і патентних прав, наклепу, публікації відомостей, що порочать честь і гідність, плагіату, недостовір­ної інформації).

Як пояснює Ігор Гавловський, та­ким чином, якщо у випадку спору з продавцем або постачальником по­слуг буде можливо пред’явити нотарі­ально завірену роздруківку його сайту, йому складніше буде сказати, що нічо­го подібного він не пропонував. Адже нотаріус проводить кваліфіковану екс­пертизу сайту на предмет відсутності забороненого змісту і технічної мож­ливості проведення його нотаріаль­ного завірення.

Згідно із законодавством РФ (утім, як і регулювання питань авторського права у всьому світі) авторське право на результат авторської праці виникає з моменту її створення. Відразу після створення твору авторам рекоменду­ється отримати докази того, що вони володіли цим твором на якусь дату. Лише після цього можна викладати твір у вільний доступ. Даний сервіс до­зволяє фіксувати авторство тієї або ін­шої фізичної особи на той або інший об’єкт авторського права.

За словами пана Гавловського, на вищезгаданому ресурсі також передба­чається нотаріальна фіксація будь-яких фактів із життя фізичних осіб, адже ніщо не заважає викласти на який-небудь безкоштовний сервіс, скажі­мо, фото дорожньої розмітки, що ста­ла причиною дорожньо-транспортної пригоди, або інформацію про відкри­тий каналізаційний люк чи яму на до­розі. Такий документ може бути при­йнятий судом, навіть якщо потім люк уже закрили, розмітку виправили, а яму засипали.

Експерт зазначає, що вказаний ре­сурс існує також у мобільному досту­пі, що вкрай важливо для підвищення зручності користування і сприяє побу­дові мобільного уряду, що є світовим трендом розвитку е-уряду.

Спецкомісія рекомендує…

У листопаді 2003 року на засідан­ні Спеціальної комісії з розгляду прак­тичної дії Конвенції від 5 жовтня 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Га­азька конвенція про апостиль), Кон­венції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у ци­вільних і торгівельних справах (Гаазь­ка конвенція про вручення) і Конвен­ції про отримання за кордоном доказів у цивільних або торгівельних справах (Гаазька конвенція про докази) відмі­чено, що в умовах вживання цих трьох конвенцій відбуваються важливі змі­ни, пов’язані з розвитком ГГ.

Нагадаємо, апостиль – це спеціаль­ний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав – учасниць Гаазької конвен­ції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Слід зазначити, що згідно з Гаазь­кою конвенцією про апостиль правом припинення апостилю володіє лише компетентний орган, призначений тією державою, де складений даний офіційний документ. Апостилі засвідчують достовірність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала до­кумент, а також, у належних випад­ках, достовірність печатки, що скрі­пляє документ, або штемпеля, але не стосуються змісту самого документа.

Спеціальна комісія підкреслила, що, хоча таку еволюцію було неможливо передбачити в той час, коли прийма­лися згадані конвенції, сьогодні пере­дові технології міцно увійшли в життя суспільства, а їх використання стало реальністю. У зв’язку з цим Спеціаль­на комісія вказала, що дух і буква кон­венцій не створюють перешкод для ви­користання сучасних технологій і що ефективність вживання і дії конвенцій можна додатково підвищити за допо­могою таких технологій.

При цьому Спеціальна комісія ре­комендувала державам-учасницям і Постійному бюро Гаазької конферен­ції з міжнародного приватного пра­ва докласти максимум зусиль до роз­робки способів видачі електронних апостилів, «беручи до уваги, зокрема, типові закони ЮНСІТРАЛ про елек­тронну торгівлю і електронні підписи, кожен з яких заснований на принци­пах недискримінації та функціональ­ної еквівалентності».

У квітні 2006 року Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права і Національною асоціацією нотаріусів (HAH) Сполучених Штатів Америки була розпочата експе­риментальна програма з електронних апостилів (е-апостилів). У рамках як однієї, так і іншої моделі використан­ня е-апостилів передбачається видача сертифікатів в е-формі за цифровим підписом органу, що володіє необхід­ною компетенцією для цілей Гаазької конвенції про апостиль. При цьому ко­жен компетентний орган повинен вести електронний реєстр, який забез­печує можливість перевірки виданих сертифікатів е-апостилю.

З оглядну на вищевикладене, слід зазначити і той факт, що не лише між­народний досвід і практика інших дер­жав свідчить про необхідність залучен­ня IT в нотаріальну практику України (зокрема, використання електронно­го підпису як невід’ємного елементу електронного документа), але й діяль­ність міжурядових організацій, учас­ником яких є Україна, також активно закликає використовувати можливос­ті електронних засобів зв’язку, інстру­ментів ІКТ у нотаріальній діяльності. За словами Ігоря Гавловського, напри­клад, Модельний закон про електро­нну торгівлю, прийнятий на 31-му пле­нарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав – учасників СНД (По­станова № 31-12 від 25 листопада 2008 року), серед іншого вже регламентує визначення правил здійснення опе­рацій з використанням електронних повідомлень, підписаних аналогами власноручного підпису. При здійснен­ні електронних операцій у випадках, коли закон або інший нормативно-пра­вовий акт, або угода сторін потребує власноручного підписання докумен­та, документ вважається підписаним, якщо стороною операції буде виконана процедура встановлення електронно­го підпису.

Передумови закладено!

Останніми роками багато говорить­ся про необхідність створення «елек­тронної держави», існування якої неможливе без «електронного нота­ріату», який повинен підтверджува­ти достовірність відкрито публікованої державними органами інформації, а також контролювати всі модифікації даної інформації з метою запобігання можливості підробки.

При цьому, на думку Ігоря Гавлов­ського, побудова системи е-нотаріату в Україні буде одним з елементів побудо­ви електронного уряду, що, зрештою, сприяє переходу на якісно новий рі­вень відносин між громадянином і дер­жавою. Розвиток електронних засобів зв’язку, інструментів ІКТ (електронно­го документообігу, ЕЦП) у діяльності нотаріуса дозволяє, з одного боку, зро­бити взаємодію нотаріуса з фізични­ми і юридичними особами ефективні­шою і зручнішою, а з іншого – створює умови для продуктивної взаємодії но­таріату з державними і місцевими ор­ганами відносно багатьох питань, зо­крема, таких як посвідчення операцій і реєстрація права, реєстрація юридич­них осіб тощо.

«Вважаю також за необхідне звер­нути увагу на практику країн-лідерів у області розвитку е-уряду в питаннях побудови мобільних платформ, що також підвищує зручність використання вказаних послуг для громадян і є пріоритетним напрямом розвитку е-уряду. До слова, спільними зусиллямі Міністерства юстиції України і Адміністрації державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації створені умови технологічної сумісності програмно-технічних комплексів акредитованих центрів сертифікації ключів і засобів лектронного цифрового підпису – наказ Міністерства юстиції України і Адміністрації державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації від 28 серпня 2012 року № 1236/5/453, зареєстрований в Мінюсті України 2 серпня 2012 № 1398/21710). Згадані вимоги дозволять вирішувати проблемні питання, пов’язані з можливістю використання ЕЦП, виданим різними постачальниками послуг – акредитованими центрами сертифікації ключів.

Фахівець також оптимістично відзначив, що у сфері електронного цифрового підпису України створено надійну інфраструктуру, що забезпечить ефективне і безпечне функціонування системи електронного нотаріату та дозволить реалізовувати його досвід і потенціал як надійного джерела (центру) компетенції -представника державної влади, при наданні різнних видів послуг громадянам і бізнесу, при впровадженні функціонування в Україні систем е-уряду.

Автор: Т. Пашковська

Источник: Юридична газета. – 2013. – № 11. – С. 8 – 10.