В статье рассматривается ответственность перевозчика перед пассажиром на авиационном транспорте, в частности и особенности, в международном сообщении. Формы выполнения полетов, претензионный порядок урегулирования ответственности авиационного перевозчика, в том числе в отношении багажа, а также судебный порядок урегулирования споров, возникающих из авиаперевозки пассажира, – это основные вопросы, которые исследованы в настоящей публикации. Особый интерес привлекает использованная автором судебная практика.
Авіаційні перевезення відіграють значну роль у міждержавному перевезенні людей, а також забезпечують можливість налаштувати та розвивати зв’язки фактично з усіма державами. Авіаційним транспортом перевозять не лише пасажирів та їхній багаж, але й вантажі. В межах цієї статті розглянемо практичні аспекти відповідальності авіаперевізників перед пасажирами. Нормативне регулювання відповідальності авіаперевізників перед пасажирами здійснюється низкою
міжнародних нормативно-правових актів: Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція); Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 р. (Варшавська Конвенція 1929 р.); Протокол про поправки до Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Гаазький Протокол 1955 р.); Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень
(Монреальська конвенція 1999 р.). Окрім того, регулювання здійснюється вітчизняним законодавством (Повітряний кодекс України, правила авіаційних перевезень пасажирів і багажу), а також внутрішніми правилами та інструкціями авіаперевізників. Досліджуючи питання відповідальності авіаперевізників перед пасажирами, необхідно враховувати, що авіаційні перевезення можуть бути як комерційними (здійснюються цивільними повітряними суднами за плату), так і некомерційними
(здійснюються державною авіацією з некомерційною метою).
Форма виконання польотів
За формою виконання польоти на повітряних лініях класифікуються на регулярні та нерегулярні. Регулярні польоти виконуються відповідно до угод про повітряне сполучення між державами за заздалегідь опублікованим розкладом, в якому зазначається тип літака, маршрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожний пункт маршруту, частота руху. Зміна цих умов може бути здійснена лише за взаємною згодою держав, між якими налагоджена система авіаційних
перевезень. Нерегулярні авіаційні перевезення виконуються на підставі спеціальних дозволів на разові польоти та класифікуються на додаткові, спеціальні та чартерні. Додаткові рейси – це рейси, які виконуються по тих авіалініях, що й регулярні, але за особливим розкладом. Додатковий рейс виконується за умови, що комерційне перевезення не може бути здійснене регулярними рейсами. Спеціальні рейси виконуються за спеціальним завданням як за маршрутом регулярних рейсів, так і за особливим маршрутом. Як правило, дозвіл на виконання спеціальних рейсів видається за дипломатичними каналами. Чартерні рейси виконуються згідно зі
спеціальним контрактом між перевізником і замовником. Знання цих форм виконання польотів дозволить краще зрозуміти аспекти відповідальності авіаперевізників.
Претензійний порядок врегулювання відповідальності авіаперевізника
Варто зауважити, що на кожне перевезення між пасажиром та авіа перевізником укладається договір перевезення, формалізований в авіаквитку. З цього випливає
наявність у пасажира та авіаперевізника сукупності прав та обов’язків. Обов’язки пасажира: сплатити вартість авіаперевезення, завчасно прибути та зареєструватися на
рейс, здійснити перельот відповідно до умов, запропонованих авіаперевізником у договорі. Головні обов’язки авіаперевізника: надання послуги авіаперевезення за конкретно визначеним маршрутом у конкретно визначену дату та час із забезпеченням умов авіаперевезення, обумовлених договором перевезення (квитком).
Невиконання авіаперевізником вищевказаних обов’язків порушує права пасажира та є підставою для притягнення авіаперевізника до відповідальності. Однак враховуючи високу вартість та значну тривалість судового шляху врегулювання спору між пасажиром та авіаперевізником, пасажир має право звернутися до авіаперевізника з претензією. При цьому потрібно мати на увазі, що пред’явлення претензії у разі затримки перевезення пасажира або у випадках, коли під час
перевезення пасажира була заподіяна шкода, можливе не пізніше ніж через 21 день після дати, коли пасажир прибув у пункт призначення або дати, коли він повинен
був туди прибути. Необхідно враховувати, що обов’язок доведення порушення прав та завдання шкоди пасажиру покладається на пасажира, тому варто зафіксувати
відповідні порушення усіма можливими способами (зокрема, шляхом звернення до авіаперевізника або його уповноваженого представника одразу після виникнення
несприятливої ситуації). Слід зазначити, що у претензійному порядку можна стягнути з авіаперевізника не будь-яку суму, така сума є обмеженою. Авіаперевізник
повинен повернути повну вартість авіаквитка чи невикористаних сегментів перельоту протягом 7-ми днів або змінити маршрут та відправити пасажира за першої нагоди чи пізніше за бажанням пасажира та за наявності вільних місць. Пасажир також має право на отримання грошової компенсації, якщо його не проінформували
про скасування рейсу за 2 тижні до вильоту або не запропонували в період від 2-х тижнів до 1-го тижня до вильоту зміну маршруту, що дозволить відправитися з
пункту відправлення не пізніше ніж за 2 години від запланованого часу та прибути в кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через 4 години після запланованого часу прибуття, або менше ніж за 7 днів до вильоту запропонували зміну маршруту, яка надасть можливість вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж через 1 годину від запланованого часу відправлення та прибути в кінцевий пункт не пізніше ніж через 3 години від запланованого часу прибуття. У випадку скасування рейсу або неможливості здійснити авіаперевезення для конкретного пасажира на обумовленому рейсі, залежно від дальності подорожі, пасажир може розраховувати на таку компенсацію: 250 євро – для рейсів дальністю до 1500 км; 400 євро – для рейсів дальністю від 1500 до 3500 км; 600 євро – для рейсів дальністю понад 3500 км. У разі затримки рейсу пасажири мають право на отримання від авіаперевізника харчування та прохолоджувальних напоїв згідно з часом очікування нового рейсу; можливість здійснити 2 телефонних дзвінки або надіслати факс-повідомлення чи повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні можливості в аеропорту. Якщо відправлення відкладається до наступного дня, авіаперевізник зобов’язаний забезпечити пасажирам номер у готелі, харчування і трансферт
«аеропорт-готель-аеропорт». У разі затримки більше ніж на 5 годин пасажир має право повернути гроші за квиток та відмовитися від перевезення або змінити маршрут, в тому числі шляхом перенесення дати перевезення на іншу дату. Для того щоб претензія була розглянута та не була повернута у зв’язку з неналежним оформленням, вона повинна містити такі дані: найменування перевізника; прізвище, ім’я, по батькові пасажира, який заявляє претензію; викладення обставин, які стали підставою для претензії; сума претензії за кожною вимогою та її розрахунок; формулювання претензії; банк, в якому відкрито розрахунковий рахунок заявника претензії та номер рахунку в такому банку; перелік документів, доданих до претензії; дата складання претензії та підпис. Більшість авіаперевізників сьогодні дозволяють надсилати їм претензії в електронному вигляді (шляхом електронної пошти або заповнення спеціальної форми на веб-сайті авіаперевізника). Однак
щоб уникнути непорозумінь, необхідно ознайомитися з правилами перевезень конкретного авіаперевізника, які повинні бути розміщені на веб-сайті авіаперевізника,
а також знайти в них положення, яке прямо передбачає можливість надсилання претензії в електронній формі. Якщо на веб-сайті авіаперевізника вказано, що надсилання претензії можливе в електронному вигляді, але не ідентифіковано електронну пошту, на яку потрібно надсилати претензію, варто зібрати докази листування з авіакомпанією з певної адреси електронної пошти та надалі акцентувати увагу на тому, що авіаперевізник не заперечував обмінюватися інформацією засобами електронного зв’язку з конкретної адреси електронної пошти.
Претензії щодо багажу
Випадки втрати або затримки багажу також мають певні правила щодо пред’явлення претензій. Зокрема, претензії щодо втрати багажу приймаються, якщо багаж не було знайдено після закінчення 21-го дня розшуку. Претензію авіакомпанії щодо компенсації збитків у зв’язку з втратою багажу слід оформити письмово та подати перевізнику протягом 2-х років після прибуття літака до місця призначення. Відправити письмову претензію щодо затримки перевезення багажу можна не пізніше ніж через 21 день після дати доставки багажу. До претензії потрібно додати документи, що підтверджують право пасажира вимагати компенсацію і можуть прискорити розгляд (квиток чи маршрут-квитанція, фіскальні чеки оплати послуг, квитанція про оплату наднормового багажу, відривний талон багажної ідентифікаційної бирки, акт про несправність під час перевезення). Письмову претензію щодо пошкодження чи недостачі вмісту багажу потрібно подати перевізнику не пізніше ніж через 7 днів з моменту отримання багажу. Необхідні також документи, які підтверджують право вимагати компенсацію і можуть прискорити розгляд. Перевізник зобов’язаний розглянути претензію та повідомити заявнику про результати протягом 3-х місяців з моменту отримання заяви, якщо перевезення повністю виконується однією авіакомпанією. Якщо перевезення виконується кількома перевізниками, строк розгляду претензії може бути продовжено до 6-ти місяців.
Судове врегулювання спорів з авіаперевезення пасажирів
Безперечно, авіакомпанії цінують свою репутацію, тому в більшості випадків врегулювання спірних питань завершується після надсилання претензії. Проте іноді на
ринку авіаперевезень трапляються випадки, в яких авіакомпанія відмовляє пасажиру у виплаті компенсації за скасування рейсу, його затримку, втрату або затримку
багажу. В такому випадку за захистом своїх прав пасажиру потрібно звертатися до суду. Тут також варто враховувати певні рекомендації, регламентовані міжнародними нормативними актами та вироблені судовою практикою. Відповідачем у таких судових спорах є авіаперевізник. Однак якщо замість авіаперевізника, вказаного у квитку, який є договором авіаперевезення, авіаперевезення здійснюється іншим (фактичним) авіаперевізником, пасажир може пред’явити позов на свій вибір як до фактичного перевізника, так і до перевізника за договором, а також до обох одночасно. Позов про відповідальність авіаперевізника повинен бути поданий
або за вибором позивача (пасажира) на території однієї з держав-сторін, або до суду за місцем знаходження перевізника, або за місцем його основної діяльності, або за
місцем, де знаходиться комерційне підприємство, через яке був укладений договір, або до суду місця призначення перевезення. У випадку завдання пасажиру шкоди у вигляді загибелі або тілесного ушкодження позов про відповідальність може бути поданий до одного із зазначених судів або на території держави-сторони, в якій пасажир на момент події має основне та постійне місце проживання або з якої перевізник надає послуги. Перевізник не несе відповідальність за непрямі, побічні,
опосередковані збитки, неодержану вигоду (прибутки). Якщо неможливо визначити, де відбулося порушення прав пасажира, перевізник несе відповідальність згідно з тими правилами (конвенціями), що застосовуються до такої частини перевезення, де порушення прав пасажира могли статися і при цьому завдана найбільша шкода.
Перевізник несе відповідальність за порушення прав пасажира, яке сталося під час повітряного перевезення. Однак перевізник не відповідає за шкоду, заподіяну в результаті затримки в авіаперевезенні, якщо доведе, що він, його службовці та агенти вжили всіх необхідних заходів, щоб уникнути порушення умов перевезення, або що такі заходи неможливо було вжити. Окрім того, авіаперевізник не відповідає за порушення прав пасажира, які безпосередньо чи побічно виникають внаслідок дії форс-мажорних обставин (у тому числі несприятливих метеорологічних умов, надзвичайних ситуацій у повітряному просторі, страйків, бунтів, громадянських безладів, війн, ворожих дій, неврегульованих міжнародних відносин, технічних проблем тощо), якщо інше не встановлено договором перевезення. Щоправда, щодо технічних проблем як підстави для звільнення авіаперевізника від відповідальності через обставини форс-мажору існує судова практика, яка виходить з того, що технічні проблеми можуть бути підставою для звільнення від відповідальності лише за умови, що авіаперевізник не мав можливості передбачити такі технічні проблеми та своєчасно уникнути їх настання або замінити повітряне судно, яким виконується авіаперевезення, на інше (справне) повітряне судно (Judgment in Case C-257/14 Corina van der Lans v Koninklijke Luchtvaart Maatschappij NV). Достатньо цікавою видається судова практика з компенсацією пасажирам вартості авіаперевезень, у зв’язку зі скасуванням рейсів через страйки персоналу. Так, 04.10.2018 р. суд Барселони відмовив пасажирам Ryanair у компенсаціях, передбачених Директивою ЄС
№261/2004, за скасування рейсів, причиною яких стали страйки персоналу авіакомпанії, пославшись на те, що такі страйки знаходяться поза волею авіакомпанії, тобто по суті прирівнюються до обставин форс-мажору.
Замість висновку
Враховуючи, що на авіаперевезення пасажирів розповсюджуються положення законодавства про захист прав споживачів, пасажир має достатньо ефективний захист від порушень авіаперевізником його прав. Однак такий захист обмежений нюансами авіаційного законодавства, не знаючи яких можна залишитися без передбачених законодавством компенсацій. При цьому правила здійснення компенсацій врегульовані як у міжнародних нормативно-правових актах, так і в українському законодавстві (здебільшого в підзаконних актах), які в основному адаптовані до міжнародних стандартів, але мають певні нюанси.
Автор: В. МОРОЗ,
Источник: Юридична Газета. – 2018. – № 47. – С. 9, 16 -17.