В статье отмечается противоречие, обнаружившееся в налоговом законодательстве Украины, что может повлечь неблагоприятные последствия для бизнеса. Актуальность информации не вызывает сомнений, но ситуация смягчается тем, что по результатам деятельности за 2015 год финансовые санкции к налогоплательщикам не применяются.
У 2016 р. підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, потрапили у ситуацію, коли їхні операції, що не мають ознак контрольованості, раптом набули їх. Мова йде про наслідки змін до податкового законодавства ще початку 2015 р.
Так, законом України від 28.12.2014 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» розд. III «Податок на прибуток підприємств», викладений у новій редакції (набрав чинності з 01.01.2015 р.). Зокрема, цим законом визначена нова редакція п. 140.5 Податкового кодексу щодо випадків збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду.
Так, у пп. 140.5.4. Податкового кодексу України зазначено, що збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду відбувається на суму 30% від вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у пп. 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими, відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних, зокрема у нерезидентів (в тому числі нерезидентів-пов’язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2
ст. 39 цього Кодексу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №977-р затверджено
Перелік таких держав (територій).
У цьому ж підпункті вказано, що його вимоги можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін, відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Згідно з пп. 14.1.71. Податкового кодексу України, звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Це визначення не поширюється на операції, які визнаються контрольованими, відповідно до ст. 39 цього Кодексу.
Отже маємо взаємовиключні податкові норми: поняття звичайних цін не застосовується до ст. 39 Податкового кодексу України та, одночасно, процедура зі ст. 39 Податкового кодексу застосовується
до підтвердження звичайних цін.
На додаток, платник податків, за наявності операції з нерезидентом (територією), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (та за відсутності ознак контрольованості), повинен визначитись, яким чином використати процедуру зі ст. 39 Податкового кодексу до правил визначення звичайних цін.
Тут платник податків має вирішити проблему застосування одного з наведених у п. 39.3 Податкового кодексу України методів встановлення відповідності умов своєї операції принципу «витягнутої руки». Це буде складною задачею, оскільки його операція не є контрольованою, а використання, скажімо, методу «порівняльної неконтрольованої ціни» стане неможливим. Застосування вказаних методів потребує від
платника податків багато ресурсів – підготування документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, зазначена проблема є актуальною, з огляду на можливість податковим органом, за умови не підтвердження платником податків рівня звичайних цін (на думку податкової), самостійно відкоригувати фінансовий результат податкового (звітного) періоду.
Одночасно слід зазначити, що у поточному році, відповідно до п. 31. розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за наслідками діяльності у 2015 р., штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Варто лише сподіватись на роз’яснення Державної фіскальної служби з цього питання та на подальшу судову практику.
Автор: Олег ЩЕРБАК
Источник: Юридична Газета. – 2016. – № 11. – С. 31.