Налогоплательщик не отвечает за действия своего контрагента

02.04.2013 Одесским апелляционным административным судом принято определение №2а-5141/12/1470 по делу о признании противоправным и отмене налогового уведомления-решения. Из этого документа следует, что сам факт наличия хозяйственных отношений с контрагентами – недобросовестными налогоплательщиками, нарушающими налоговую дисциплину, не может повлечь негативных последствий для добросовестного налогоплательщика. Если же налогоплательщик с помощью своего контрагента производит незаконную конвертацию денежных средств, завышает расходы или налоговый кредит, такие действия, несомненно, считаются противоправными.

Податкове законодавство України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов’язували платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Такого висновку дійшов суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов’язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності платника про такі обставини або наявної у платника реальної можливості з’ясувати їх.

Під час проведення господарської операції із суб’єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути:

1) необізнаним стосовно дійсного стану правосуб’єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізосіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство;

2) обізнаним щодо фіктивності такого контрагента і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

У першому випадку дії платника податків є добросовісними і такими, що не порушують приписи податкового законодавства. В іншому — незаконними, такими, що чиняться із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Що ж до посилань податківців на відсутність у платника товарно-транспортних накладних (ТТН) від контрагента суд зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності ТТН. Адже сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Источник: http://www.interlegal.com.ua/corporate/wp-admin/post-new.php

Читайте также