В Украине вводится новый финансовый инструмент. Идея позаимствована у Бразилии. Однако использование аграрных расписок во внешнеэкономической деятельности потребует новелл в законодательстве Украины.
Запровадження в аграрному секторі нових фінансових інструментів, запозичених з досвіду Бразилії, спрямовано на розвиток фінансування аграрного сектору та спрощення взаємодії і розрахунку боржника перед кредитором за надані грошові кошти, послуги, поставлені товари або виконані роботи.
Завдяки зручній альтернативі у вигляді товарних та фінансових розписок боржник залучає цільових кредиторів, та, відповідно, залежно від виду аграрної розписки має можливість виконати зобов’язання перед ними шляхом поставки врожаю або безпосередньо коштами.
Використання врожаю як одного зі способів розрахунку та способу забезпечення виконання зобов’язання законодавства боржника є вигідним для аграрних компаній, оскільки врожай може бути єдиною коштовною власністю компанії для розрахунку з кредитором та забезпечення кредиту.
Закон України «Про аграрні розписки», який набирає чинності 19 березня 2013 року (далі – Закон), приділяє увагу інтересам кредиторів та захисту їхніх прав. Про це, наприклад, свідчать положення про збереження застави майбутнього врожаю при переході права власності або користування земельною ділянкою від боржника до третьої особи. Проте Закон передбачає, що користування земельною ділянкою можливе лише до збору врожаю, але не довше, ніж закінчення поточного маркетингового року. На жаль, через невизначеність терміну «маркетинговий рік», визначення цього моменту на практиці може викликати спори.
До привабливих рис аграрних розписок можна також віднести їх обов’язкове нотаріальне посвідчення, спрощену процедуру звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та можливості заміни предмета застави в разі загибелі врожаю на аналогічний, або перехід застави на майбутній врожай, що вирощується на земельній ділянці, де вирощувались загиблі посіви. Слід відзначити, що при нотаріальному посвідченні аграрної розписки, дані про неї мають вноситися до Реєстру аграрних розписок, який ще не створено, через що застосування такого фінансового інструменту на практиці може бути відкладене.
Цікавим та одночасно спірним моментом є те, що кредитор має право моніторити предмет застави та втручатися в процес його вирощування з метою недопущення погіршення якості майбутнього врожаю або навіть його загибелі. І хоча таке право кредитора видається справедливим, проте цей факт може призвести до непорозумінь між боржником і кредитором та як наслідок – до погіршення відносин між ними.
Згідно із Законом кредитор за аграрною розпискою може бути фізична чи юридична особа, без визначення її резидентності, до того ж не обмежується і вид валюти за зобов’язаннями боржника, що вочевидь свідчить, що застосування аграрних розписок передбачається і в зовнішньоекономічних відносинах. Проте можливість використання аграрних розписок у зовнішньоекономічних відносинах потребує внесення змін та доопрацювання норм законодавства.
Таким чином, незважаючи на виявлені прогалини, сподіваємося що загальний позитивний задум запровадження нового фінансового інструменту в аграрному секторі буде відкориговано практикою та закріплено законодавчо для його ефективного застосування.
Автор:
Юлія Сполітак
Источник: Юридична газета. – 2013. – № 12. – С. 41.