В статье анализируются вопросы, связанные с количеством участников хозяйственных обществ, в особенности, обществ с ограниченной ответственностью. В частности, автор приходит к выводу о том, что хозяйственное общество не может быть учреждено одним единственным участником, поскольку в этом случае теряет смысл положение Закона, гласящее, что уставный (складочный) фонд (капитал) разделяется на части между участниками общества.
Як свідчить практика, на сьогодні Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) є найпоширенішою організаційно-правовою формою ведення підприємницької діяльності в Україні.
У процесі розвитку Товариств в Україні законодавчо змінювались і вимоги щодо основних аспектів їх функціонування, зокрема, наприклад, кількість учасників Товариства (тривалий час жодних обмежень за критерієм кількісного складу не було).
20 червня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України», головною зміною якого було обмеження складу учасників ТОВ. Законом було внесено зміни щодо обмеження за кількістю учасників TOB до 10 осіб. Проте законодавець на цьому не зупинився, і 12 травня 2011 року був прийнятий Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю», і максимальну кількість учасників TOB визначили цифрою до 100 осіб.
Отож, яка оптимальна кількість учасників TOB? Проаналізуємо основні нормативно-правові акти, які стосуються даного питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦК України визначається, що Товариством є організація, створена шляхом об’єднання (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. У статті закріплено положення про те, що товариство – це об’єднання осіб, але далі законодавець закріпив положення про те, що товариство може бути створене і однією особою й у цьому разі мови про об’єднання бути не може.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Саме слово «поділений» або «розділений» наштовхує на думку про те, що Товариство не може бути засноване одним учасником, адже тоді не можна буде розділити або поділити статутний капітал на частки.
Суперечливою, на мій погляд, є ч. 1 ст. 140 ЦК України, в якій зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або
«САМЕ СЛОВО «ПОДІЛЕНИЙ» АБО «РОЗДІЛЕНИЙ» НАШТОВХУЄ НА ДУМКУ ПРО ТЕ, ЩО ТОВАРИСТВО НЕ
МОЖЕ БУТИ ЗАСНОВАНЕ ОДНИМ УЧАСНИКОМ, АДЖЕ ТОДІ НЕ МОЖНА БУДЕ РОЗДІЛИТИ АБО ПОДІЛИТИ
СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ НА ЧАСТКИ»
кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Знову ж таки незрозумілим є той факт, як можна поділити статутний капітал товариства, заснованого одним учасником?
За загальним правилом, вищим органом господарського товариства є загальні збори учасників товариства. Саме поняття «збори» передбачає колегіальність зазначеного органу управління і зрозуміло, що один учасник не в змозі скликати такі збори, і в цьому немає потреби. Якщо в товаристві є лише один учасник, то і всі питання, які належать до компетенції зборів, він вирішує самостійно. Таким чином, встановлений на сьогодні порядок скликання і проведення загальних зборів учасників не може застосовуватися до товариства з одни учасником.
Ст. 63 Закону України «Про господарські товариства» передбачає, що контроль за діяльністю дирекції (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, у кількості, передбаченій установчими документами, але не менше ніж 3 особи. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Таким чином, ця норма є колізійною відносно норм ЦК України, тому що неформально, але визначає, що мінімальною кількістю учасників Товариства може бути З учасники.
Як бачимо, запровадження господарського товариства з одним учасником зумовлює низку запитань, адже на сьогодні правове положення такого товариства визначається загальними нормами, що регулюють діяльність господарських товариств і не містять регламентації особливостей, зумовлених існуванням одного учасника. Недосконале правове регулювання діяльності Товариств призводить до колізійних норм, які на практиці мають негативні наслідки. Тому радимо при визначені кількості засновників Товариства обирати ту кількість засновників, яка б у майбутньому не створювала проблем для ведення підприємницької діяльності.
Автор:
Ярослава Кравець
Молодший юрист TOB «Юридичний радник»
Источник:
Юридична Газета. – 2013. – № 26. – С. 47