В чрезвычайно актуальной публикации рассматриваются вопросы, связанные с новой категорией споров, а именно: обжалование решения суда в части распределения судебных издержек. В частности, нужно ли уплачивать судебный сбор, если да, то в какой сумме? Авторы подробно исследуют законодательство Украины и украинскую судебную практику. В заключение авторы приходят к выводу о том, что за обжалование решения суда о распределении судебных издержек, независимо от формы, судебный сбор не взыскивается.
Хоча розподіл судових витрат відбувається без відкриття нового судового провадження після завершення розгляду справи по суті, з появою нових процесуальних кодексів це питання стало фактично окремою категорією судових спорів. Судова практика розробила підходи у вирішенні багатьох питань, які виникають під час розподілу судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), як у матеріальних аспектах (наприклад, співмірність розміру витрат), так і в процесуальних. Водночас, як і в багатьох інших категоріях спорів, існують розбіжності у позиціях судів. Зокрема, у питанні щодо сплати судового збору за оскарження рішення суду в частині розподілу судових витрат Верховний Суд та апеляційні суди мають чотири різні позиції. Отже, чи потрібно платити? Якщо так, то скільки?
Що каже законодавець?
Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати) або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористались своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат протягом 5-ти днів після винесення рішення суду по суті спору).
Таким чином, оскарження рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватись або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.
Законодавством передбачається, якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Водночас, ця норма Закону стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору (навіть коли це питання вирішується судом одночасно з вирішенням справи по суті).
Що стосується оскарження додаткового судового рішення, то законодавець взагалі не врегулював питання сплати судового збору за його оскарження. Законом України «Про судовий збір» лише передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону).
Що каже Верховний Суд?
Верховний Суд дотримується єдиного підходу – платити судовий збір за оскарження рішення про розподіл судових витрат потрібно. Проте у практиці Верховного Суду є три різні позиції щодо того, як його обчислювати.
200 % від судового збору за подання позову
Наприклад, в ухвалах від 24.01.2019 р у справі № 810/2809/17 та від 14.05.2018 р. у справі № 924/847/17 Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг на додаткові судові рішення про розподіл судових витрат без руху, оскільки скаржниками не було надано доказів сплати судового збору.
Верховний Суд з посиланням на пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вказав, що за подання касаційних скарг на судові рішення скаржник має сплатити 200% від суми судового збору, сплаченої під час подання позовної заяви, та відповідно розрахував суму судового збору за подання касаційних скарг виходячи з ціни позову та кількості немайнових позовних вимог. При цьому, Верховний Суд не звернув увагу навіть на положення ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору лише в частині оспорюваних сум.
200 % від судового збору в частині оспорюваної суми
Інша позиція Верховного Суду, висловлена ним, зокрема, в ухвалах від 26.02.2019 р. у справі №815/2324/18, від 15.01.2019 р. у справі №922/576/18, від 22.11.2018 р. у справі №908/799/17, від 26.10.2018 р. у справі №910/23210/17, ґрунтується на положеннях ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір». А саме, у цих ухвалах Верховний Суд дійшов висновку, що платити судовий збір за оскарження додаткового рішення або рішення суду в частині розподілу судових витрат потрібно виходячи з оспорюваних сум.
Наприклад, в ухвалі від 26.02.2019 р. у справі №815/2324/18 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в тому числі, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що скаржник не сплатив судовий збір. Оскільки заявник не погоджувався з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення чотирьох позовних вимог немайнового характеру та двох позовних вимог майнового характеру (серед яких Верховний Суд вказав вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), сума судового збору була розрахована шляхом помноження на 200 відсотків суми судового збору, що була сплачена за пред’явлення цих позовних вимог.
В ухвалі від 15.01.2019 р. у справі №922/576/18 Верховний Суд дійшов висновку, якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині суми, в стягненні якої відмовлено, то судовий збір за подання такої скарги вираховується та сплачується лише в частині оспорюваної суми. Відтак, оскільки позивач оскаржив судове рішення в частині відмови у стягненні суми витрат на правничу допомогу в розмірі 16 500 грн, тобто оспорюваною сумою є 16 500 грн, то Верховний Суд вказав, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги складає 3524 грн, а саме: (16 500 грн*1,5%) = 1762*200%, де 1,5 – ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 1762 грн – 1 розмір прожиткового мінімуму на 2018 рік, 200 – ставка судового збору за подання касаційної скарги.
В ухвалі від 22.11.2018 р. у справі № 908/799/17 Верховний Суд вказав, що додаткове судове рішення є однією із форм судового рішення, а відтак, сплата судового збору за подання касаційної скарги на додаткове рішення суду здійснюється у загальному порядку, адже Законом України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на всі рішення без винятку. Тому, Верховний Суд розрахував суму судового збору за подання касаційної скарги виходячи з оспорюваних сум судових витрат.
Судовий збір як за касаційну скаргу на ухвалу
Крім того, є ще одна позиція Верховного Суду – судовий збір сплачується як за подання касаційної скарги на ухвалу суду. Така позиція Верховним Судом висловлювалась в ухвалах від 04.02.2019 р. у справі №5023/1234/11, від 25.01.2019 р. у справі №826/7066/18, якщо рішення про розподіл судових витрат приймалось судами у формі ухвали (ухвала про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат), або якщо «основне» рішення суду було у формі ухвали.
При цьому, в ухвалі від 04.02.2019 р. у справі №5023/1234/11 Верховний Суд в обґрунтування того, що судовий збір має сплачуватись у таких випадках, послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 29.05.2018 р. у справі №915/955/15. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки, Законом України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, це стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
В ухвалі від 07.08.2018 р. у справі №826/856/18 Верховний Суд також дійшов висновку про те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу сплачується у розмірі, передбаченому за подання касаційної скарги на ухвалу суду. Водночас, у цій справі касаційна скарга була подана на постанову апеляційного суду, якою рішення суду першої інстанції було скасовано та одночасно вирішено питання про розподіл судових витрат. Тобто, оскаржувана постанова апеляційного суду не була прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, а рішення про розподіл судових витрат не було прийнято у формі ухвали. Відтак, про мотиви висновку Верховного Суду щодо того, що судовий збір має бути сплачено як за подачу касаційної скарги на ухвалу суду, залишається тільки здогадуватися.
Якої позиції дотримуються апеляційні суди?
Незважаючи на позицію Верховного Суду, апеляційні суди все ж висловлюють позицію, що судовий збір за подання апеляційних скарг на додаткові судові рішення щодо розподілу судових витрат не справляється.
Такого висновку дійшов, зокрема, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 10.09.2018 р. у справі №804/7527/17. Враховуючи те, що за подан��я заяви про винесення додаткового судового рішення судовий збір не сплачується, апеляційний суд вказав, що судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення не сплачується. Суд в ухвалі наголосив, що в додатковому рішенні оскаржується вимога, яка не пов’язана з позовними вимогами і не стосується суті спору.
Також Південно-західний апеляційний господарський суд та Київський апеляційний суд в ухвалах від 09.04.2019 р. у справі №915/1096/18 та від 18.03.2019 р. у справі №759/4786/18, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за скаргами на додаткові судові рішення, якими вирішено питання розподілу судових витрат, вказали, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався.
Чи потрібно платити?
За оскарження рішення суду про розподіл судових витрат, незалежно від його форми, на нашу думку, не справляється судовий збір.
Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік об’єктів справляння судового збору. Оскільки вказаним Законом прямо не передбачено, що за оскарження рішення суду, що стосується розподілу судових витрат, має бути сплачено судовий збір – немає підстав зобов’язувати сторін судового процесу сплачувати додаткові кошти.
Позиція Верховного Суду у цьому питанні покладає на скаржників додатковий майновий тягар – сторона судового процесу, окрім як виграти справу в суді, мусить ще й платити додаткові кошти для отримання відшкодування понесених нею судових витрат.
Судді Великої Палати Верховного Суду в окремій думці до постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 р. у справі №915/955/15 вказали, що за відсутності прямої вказівки у законодавстві на необхідність сплати судового збору за подання скарг, їх залишення без руху чи повернення з підстави відсутності доказів сплати судового збору неправомірно обмежуватиме право скаржника на доступ до суду.
Окрім того, судді дійшли висновку, що обов’язок сплати судового збору має існувати або на всіх стадіях процесу, або ж такий обов’язок має бути відсутнім, коли законодавство передбачає звільнення від сплати судового збору чи не містить прямих приписів щодо необхідності його сплати.
Враховуючи те, що сплата судового збору за подання заяви про розподіл судових витрат не передбачена, судовий збір за оскарження рішень суду щодо розподілу судових витрат у будь-якій формі сплачуватись не повинен.
Наразі не існує єдиної позиції щодо необхідності сплати судового збору за оскарження судових рішень, що стосуються розподілу судових витрат. Верховний Суд у більшості випадків стверджує, що судовий збір має бути сплачено. Проте така позиція Верховного Суду не має законодавчого підтвердження та покладає на скаржників додатковий майновий тягар. Вважаємо, що в таких випадках судовий збір не повинен сплачуватись. Проте єдина та остаточна позиція з цього приводу має бути сформована Верховним Судом, оскільки наразі скаржники не лише несуть додатковий майновий тягар, але й перебувають у невизначеності. До того ж відсутня єдина позиція щодо обчислення розміру судового збору у таких випадках.
Опубліковано: Юридична Газета, №27, 2 липня 2019 р.
Авторы: Oleksandra Bortman, Alina Podolieva
Источник: https://www.lexology.com/library/detail.aspx?g=952d9c60-28b1-4fde-8bd1-80be5f97c613&utm_source=Lexology+Daily+Newsfeed&utm_medium=HTML+email+-+Body+-+General+section&utm_campaign=Lexology+subscriber+daily+feed&utm_content=Lexology+Daily+Newsfeed+2019-07-08&utm_term=