Особливості володіння державними службовцями підприємствами та корпоративними правами: Новації регулювання

В публикации рассматриваются новеллы в сфере анти-коррупционного законодательства Украины, которые ограничивают владение государственными служащими корпоративными правами. По мнению авторов такие ограничения столь жесткие ограничения не оправданы.

Законодавство України донедавна не містило обмежень щодо володіння державними службовцями корпора­тивними правами, хоча й передбача­ло норми, що давали можливість вста­новлювати такі обмеження. Згідно з ч. 2 ст. 167 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоратив­ними правами та/або їх здійснення.

Однак 14 травня 2013 року було прийнято Закон України «Про вне­сення змін до деяких законодавчих ак­тів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» (далі – За­кон №224-Ш), що вніс зміни до Зако­ну України «Про засади запобігання і протидії корупції», які передбачають, зокрема, нові особливості володіння державними службовцями підприєм­ствами та корпоративними правами.

Зокрема, доповнено ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і про­тидії корупції» (далі – Закон про про­тидію корупції) частиною 3, зі зміс­ту якої слідує, що державні службовці зобов’язані протягом десяти днів піс­ля призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі на­лежні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому зако­ном. У цьому випадку таким державним службовцям забороняється передава­ти в управління належні їм підприєм­ства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї.

Проте виникає запитання, чи поши­рюються вищезазначені вимоги Зако­ну № 224-УІІ на державних службовців, прийнятих або обраних на посаду до набрання чинності Закону № 224-УІІ? Варто загадати, що зміни до ст. 14 За­кон про протидію корупції набирають чинності з 1 січня 2014 року.

Також невирішеними є питання щодо механізму передачі підприємства та корпоративних прав в управління.

Хоча на сьогодні ще не прийнято змін до законодавства, які б визна­чали механізм передачі в управління державними службовцями акцій, утім, варто зазначити, що Національною ко­місією з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) уже підготов­лено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо передачі особою, призначеною (обраною) на посаду, належних їй кор­поративних прав в управління іншій особі» (далі – Законопроект). Цей За­конопроект винесений на громадське обговорення шляхом його розміщення на сайті НКЦПФР. Документ передбачає врегулювання питання впровадження механізму передачі особою, призна­ченою або обраною на посаду, належ­них їй корпоративних прав в управлін­ня іншій особі.

Законопроектом пропонується до­повнити Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» стат­тею 141, що встановлює порядок пере­дачі в управління особами, призначе­ними (обраними) на посаду, належних їм корпоративних прав в управління іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону про протидію корупції особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 час­тини першої статті 4 цього Закону, про­тягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду мають передати належні їм корпоративні права одним із наступних шляхів:

1) укладання договору управління майном із суб’єктом підприємницької діяльності (крім договору управління цінними паперами та іншими фінан­совими інструментами);

2) укладання договору про управлін­ня цінними паперами, іншими фінан­совими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвесту­вання в цінні папери та інші фінансові інструменти, з торгівцем цінними па­перами, який має ліцензію Національ­ної комісії з цінних паперів та фондо­вого ринку на провадження діяльності з управління цінними паперами. При

«ПРИ ПЕРЕДАЧІ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ В АКТИВИ ICI КУА МАЄ СТВОРИТИ ПАЙОВИЙ ВЕНЧУРНИЙ ФОНД САМЕ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ІНВЕСТУВАННЯ В ЦІННІ ПАПЕРИ ТАКОГО ФОНДУ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ»

цьому мінімальна сума договору не встановлюється;

3) укладання договору про управлін­ня активами з компанією з управління активами (далі – КУА), яка має ліцен­зію НКЦПФР на провадження діяльнос­ті з управління активами, за умови, що оціночна вартість корпоративних прав, які передаються, розраховується у вста­новленому НКЦПФР порядку та стано­вить не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день укла­дання такого договору.

Для цієї мети компанія з управління активами має створити пайовий вен­чурний фонд. При цьому корпоративні права передаються як активи в якості сплати цінних паперів пайового вен­чурного фонду відповідно до вимог За­кону України

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на сьогодні вже підготовлено і винесено на громадське обговорення законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо передачі особою, призначеною (обраною) на посаду, належних їй корпоративних прав в управління іншій особі»

«Про інститути спільного інвестування» з урахуванням, що опла­та цінних паперів пайового венчурно­го фонду в такому випадку здійснюєть­ся за рахунок корпоративних прав, які передають особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 частини пер­шої статті 4 цього Закону.

Слід зазначити, що Законопроек­том доповнено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про інститути спільного інвестуван­ня» новим абзацом, яким установле­но, що учасником венчурного фонду, створеного з урахуванням особливос­тей, визначених Законом України «Про засади запобігання і іфотидії корупції», можуть бути тільки особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 части­ни першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції.

Отже, при передачі корпоративних прав в активи ICI КУА має створити па­йовий венчурний фонд саме для цілей інвестування в цінні папери такого фон­ду державними службовцями.

Варто відзначити також, що згідно з ч. 2 ст. 141 Закону про протидію ко­рупції особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 частини пер­шої статті 4 цього Закону, призначені (обрані) на посаду, не можуть уклада­ти договори, зазначені в частині пер­шій цієї статті, із торгівцями цінними паперами, компаніями з управління ак­тивами та суб’єктами підприємниць­кої діяльності, у яких працюють чле­ни сім’ї таких осіб.

Однак, на нашу думку, такі жорсткі обмеження не є виправданими.

Привертає увагу також ч. З ст. 141 Закону про протидію корупції, згідно з якою особи, зазначені у пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, призначені (об­рані) на посаду, в одноденний термін після передачі в управління належних їм корпоративних прав зобов’язані по­відомити про це уповноважений підроз­діл органу державної влади, на посаду в якому таких осіб призначено (обра­но), шляхом надання нотаріально за­свідченої копії укладеного договору.