В интервью Андрея Костина, Председателя Комитета по вопросам правовой политики Верховной Рады Украины, которое он дал Юридической Газете (Радим Губань), поднимаются важные и актуальные проблемные вопросы, связанные с судебной реформой, судоустройством, исполнительным производством, а также другие вопросы, которые рассматриваются упомянутым Комитетом. Особенное внимание уделяется законопроекту “О медиации”.
19.06.2020 р. правову спільноту сколихнула новина про те, що Президент України зареєстрував у Парламенті законопроект №3711 про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування. Що передбачає цей законопроект, як COVID-19 може позначитися на суддівській винагороді та які зміни у правовій площині можна очікувати найближчим часом – про все це «Юридичній Газеті» розповів Андрій Костін, Голова комітету з питань правової політики Верховної Ради України.
– Андрію Євгеновичу, минулого разу ми з Вами розпочинали інтерв’ю з питання про функціонування судової системи. З огляду на внесення Президентом України до Верховної Ради України проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та де яких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», не будемо змінювати традицію. З чим пов’язана необхідність внесення проекту цього нормативно-правового акта?
– Як ми пам’ятаємо, проведена попередньою владою судова реформа залишила нам у спадок низку проблем, у тому числі існування двох судових установ: Верховного Суду України та Верховного Суду. В зазначеному законопроекті пропонується вирішення цієї проблеми та низки інших питань. Зокрема, передбачається, що судді Верховного Суду України зараховуються до штату Верховного Суду в касаційний суд тієї юрисдикції, яка відповідає юрисдикції судової палати Верховного Суду України, в якій суддя здійснював правосуддя, а також протягом одного року з дня такого зарахування пройдуть кваліфікацій не оцінювання. З метою продовження добору нових суддів визначається порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – одного з ключових органів суддівського врядування. Добір здійснюватиме конкурсна комісія у складі представників суддівського корпусу та міжнародних експертів. Такий склад комісії дозволить підвищити довіру з боку громадянського суспільства до новообраних членів ВККСУ. Також законопроектом, враховуючи позицію Конституційного Суду України, змінюються процедури здійснення дисциплінарного провадження щодо судді.
Заповнити вакантні місця в судах допоможе прийняття законопроекту «Про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання строку дії кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді». З огляду на припинення повноважень членів ВККСУ, кандидати на посади суддів, які пройшли прозору процедуру добору за європейськими стандартами та склали кваліфікаційний іспит, мали правомірні очікування щодо реалізації свого права на проходження процедур, необхідних для зайняття посади судді. Однак наразі вони перебувають у стані невизначеності. Натомість призупинення строків дії результатів кваліфікаційного іспиту та, відповідно, терміну перебування кандидатів у резерві сприятиме не лише справедливому вирішенню питання щодо захисту права кандидатів на посаду судді місцевого суду в умовах припинення повноважень членів ВККСУ, але й дозволить державі виконати обов’язок щодо своєчасного наповнення вакантних посад суддів завдяки чинному кадровому резерву та забезпечення прав громадян на доступ до правосуддя.
– На які законодавчі зміни у сфері судоустрою ми можемо чекати найближчим часом?
– Насамперед, я хотів би звернути увагу на те, що 20.06.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Відповідно до попередньої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відрядження судді до іншого суду такого ж рівня і спеціалізації здійснювалося не більше ніж на один рік. Натомість у чинній редакції Закону передбачається, що якщо обставини, які були підставою для відрядження судді, продовжують існувати, то за зверненням голови суду, до якого відряджений суддя, а також за згодою такого судді Вища рада правосуддя має право продовжити строк відрядження. Прийняті зміни сприяють не лише рівномірному навантаженню в окремих місцевих судах загальної юрисдикції, які протягом тривалого часу здійснюють судочинство із суттєвим перенавантаженням через нестачу фактично працюючих суддів, але й дозволять суддям завершити розгляд розпочатих ними справ.
Також нещодавно Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цей Закон надає можливість суду за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), поновлювати строки, встановлені у статтях вище зазначених процесуальних кодексів, а також продовжувати процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.
– Реакція суддівської спільноти на реєстрацію проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обмеження максимального розміру місячної суддівської винагороди під час дії надзвичайної ситуації в Україні» була бурхливою. Як Ви ставитися до зазначеного законопроекту?
– Реакція суддівської спільноти на реєстрацію законопроекту №3495 дійсно була достатньо бурхливою. Вона пояснюється пропозицією протягом строку дії надзвичайної ситуації в Україні, а також протягом 9 місяців після припинення дії відповідної надзвичайної ситуації обмежити загальний максимальний розмір місячної суддівської винагороди 12 мінімальними заробітними платами.
Розуміючи, що під час дії карантину доходи значної частини населення України зменшилися (а деякі громадяни взагалі залишилися без роботи), ми все ж таки не можемо на тривалий час зменшувати розмір суддівської винагороди, оскільки це може негативно вплинути на рівень суддівської незалежності. Водночас ми не маємо права не зважати на складну економічну ситуацію, в якій опинилася наша держава. Тому народні депутати України з Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності зареєстрували проект Закону України «Про внесення зміни до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 р.» щодо терміну дії обмежень при нарахуванні заробітної плати», яким передбачається, що обмеження суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати діятиме не більше ніж 3 місяці з дня застосування цього обмеження. Це питання найближчим часом буде обговорюватися на рівні Парламенту.
– Нещодавно Ви та Ваші колеги із зазначених комітетів зареєстрували проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо запровадження електронної форми виконавчого документа». Якою є його ціль?
– Ціллю проекту Закону є надання можливості пред’явлення до примусового виконання виконавчих документів, виданих в електронній формі, що дозволить скоротити строки для направлення їх на примусове виконання, пришвидшить проведення виконавчого провадження, знизить витрати на друк виконавчих документів та послуги поштового зв’язку, дозволить зменшити частку ручної роботи, зробить процес проведення виконавчого провадження більш ефективним, технологічним та сучасним.
– Які актуальні для суспільства законопроекти були розглянуті Комітетом з питань правової політики останнім часом?
– Насамперед, хотілося б відзначити підготовку Комітетом до другого читання проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» (щодо усунення законодавчих колізій та прогалин)». Адже незважаючи на те, що Цивільний кодекс України набув чинності ще у 2004 р., але значна частина нормативних актів так і не була приведена у відповідність до цього Кодексу. Окрім того, в Законі України «Про нотаріат» існують внутрішні суперечності та неузгодженості. Тому законопроект має на меті вирішити ці проблеми та спростити застосування українського законодавства іноземними практиками в межах асоціації України та ЄС.
Верховна Рада України включила до порядку денного 3-ї сесії IX скликання та доручила підготувати й доопрацювати для розгляду на сесії Комітету з питань правової політики законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (щодо обов’язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі), а також прийняла в першому читанні законопроект «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України щодо права фізичної особи на зміну по батькові».
Щодо першого законопроекту варто зазначити, що хоча норма про індексацію аліментів у твердій грошовій сумі була закріплена в Сімейному кодексі України вже понад 14 років тому, а в Законі України «Про внесення змін до де яких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» – понад 4 роки тому, проте відсутність механізму її реалізації в Законі «Про виконавче провадження» призводить до того, що питання про проведення індексації аліментів можна вирішити виключно в судовому порядку. Натомість законопроектом передбачається щорічне обчислення виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, та подальше стягнення з боржника аліментів у відповідному розмірі, без звернення стягувача до суду.
Прийняття законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права фізичної особи на зміну по батькові» дозволить особі змінювати не лише ім’я або прізвище, але й по батькові. Ці зміни до законодавства зумовлені як необхідністю розширення каталогу прав людини, так і необхідністю виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), яке було прийняте ще у 2013 р.
– Яка наразі ситуація із законодавчим врегулюванням альтернативного вирішення спорів. Адже робота медіаторів і третейських судів могла б суттєво розвантажити судову систему України?
– Проект Закону України «Про медіацію», який подав Кабінет Міністрів України, вже зареєстрований у Верховній Раді України. Також є альтернативний законопроект з цього питання. Окрім того, на розгляді Комітету перебувають три законопроекти, що стосуються реформування інституту третейських судів, які включені до порядку денного. Дійсно, в умовах, які сьогодні склалися в Україні, питання альтернативного вирішення спорів потребує окремої уваги законодавця. Якщо Закон України «Про третейські суди» був прийнятий ще у 2004 р., то процедура медіації наразі так і залишається неврегульованою на законодавчому рівні. Це при тому, що практика вирішення конфліктів (спорів) шляхом медіації постійно збільшується. Варто зазначити, що відповідно до проекту Закону, медіація проводитиметься не в обов’язковому порядку, а за взаємною згодою сторін, відповідно до принципів добровільності, конфіденційності, незалежності та нейтральності. Водночас, щоб заохотити сторони скористатися послугами медіатора, в законопроекті пропонується, що у разі успішного проведення медіації щодо спору, який є предметом розгляду суду, відповідній стороні судового провадження суд поверне 60% сплаченого судового збору.
Авторы: Андрей Костин, Радим Губань
Источник: Юридична Газета. 2020. № 13. С. 46 – 47.