В статье приводятся условия, которые должны содержаться во внешнеэкономическом договоре, способы разрешения споров, связанных с тем, что покупатель-нерезидент отказывается принять продукцию, а также порядок составления акта приемки возвращенного в Украину из-за границы товара. Кроме того, рассматриваются и другие вопросы, связанные с возвратом (реимпортом) товара в Украину, такие как: таможенное оформление реимпорта, снятие экспортной операции с валютного контроля, налоговый и бухгалтерский учет реимпорта, а также порядок дальнейшей продажи возвращенного товара.
Статью сопровождает комментарий специалиста “Закордонний контрагент вимагатиме додаткового забезпечення зобов’язань за договором”, посвященный требованиям, которые следует соблюдать при заключении любого хозяйственно-правового договора, в особенности, внешнеэкономического, форме таких договоров, содержанию арбитражной оговорки, а также обеспечению обязательств, возникающих из таких договоров.
На сьогодні зовнішньоекономічні договори набули досить широкого затосування і регулюються як українським законодавством, так і законодавством інших держав. Проте для уникнення різного роду проблем резидентам України необхідно враховувати певні особливості. Договір повинен містити такі відомості:
1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).
9. Упаковка та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
При укладанні зовнішньоекономічного договору важливе значення має надійність контрагента. Тому якщо іноземний партнер ще не є перевіреним чи сума угоди є значною, або й те, й інше, варто отримати достовірну інформацію про такого іноземного партнера. Слід перевірити такі відомості: місце реєстрації, точне місцезнаходження, повноваження керівних органів компанії та її представників, розмір статутного капіталу тощо.
Практично в усіх країнах здійснюється державна реєстрація підприємств, яка защвичай має назву “торгова реєстрація”, завдяки якій можна отримати офіційну інформацію з торгового реєстру відповідної країни реєстрації відповідного іноземного контрагента. Отримати таку інформацію можна звернувшись, наприклад, до компаній, що спеціалізуються на пошуку та наданні такої інформації на комерційній основі.
Також важливу роль відіграє визначення фактичного місцезнаходження контрагента, особливо на стадії судового розгляду спорів. Справа в тому, що суди будуть направляти відповідні судові документи за адресою, що буде вказана в договорі, і якщо контрагента не вдасться знайти за вказаною адресою, суд може припинити провадження у судовому процесі.
Що стосується печатки на такому договорі, то законодавство деяких країн не передбачає обов’язкової наявності в юридичних осіб печаток, а тому іноді іноземний контрагент не може поставити печатку на договорі.
Якщо все ж виникають проблеми із виконанням зобов’язання, наприклад, покупець-нерезидент відмовляється прийняти товар, то можливі такі способи вирішення:
І. Якщо доведеться повертати товар, попередньо експортований з оформленням ордерної поставки, його повернення оформлятиметься як чистий імпорт із заповненням ВМД типу «ІМ40», оскільки інше не передбачене нормативними актами.
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:
1) надання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
2) сплату податків і зборів, якими оподатковуються товари під час ввезення на митну територію України;
3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Для повернення товару необхідно мати сертифікат СТ-1, який підтверджує, що товар українського походження, а також документ, що підтверджує розірвання договору, або відмову від
Для уникнення різного роду проблем під час укладання зовнішньоекономічни: договорів резидентам України необхідно враховувати певні особливості. Зокрема важливе значення мас надійність контрагента.
прийняття товару. За умови підтвердження країни походження товару відповідним сертифікатом, сплати мита можна уникнути, скориставшись положеннями п. «є» ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» стосовно товарів, що походять з митної території України й ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки.
Уразі повернення товару, експортованого за ордерною поставкою, його ввезення оподатковується ПДВ за ставкою 20%, без віднесення сум сплаченого ПДВ на податковий кредит. Це пов’язано з тим, що при ввезенні товару на митну територію України об’єктом оподаткування є сам факт ввезення (пересилання) товару (п. 185.1 ПКУкраїни), незалежно від того, за якою господарською операцією він проводиться, а пільг зі сплати ПДВ при поверненні з-за кордону товарів українського походження чинним законодавством не передбачено.
ІІ. Якщо за договором товар проданий, відповідно – власник уже інший. Звідси випливає, що повернення товару в Україну можливе тільки у випадку його нового відчуження новим власником. Однак можливе виставлення рекламації на непроданий товар, що є законною причиною для повернення проданого товару в Україну. Відповідно складається акт про те, що товар бракований.
Цей документ (акт) повинен містити такі відомості:
1) місце складання акта;
2) час початку і закінчення приймання товарів;
3) склад комісії, що бере участь у прийманні;
4) найменування і адреси постачальника та покупця;
5) відомості про транспортування;
6) відомості про найменування товару, одиниці виміру, ціну, кількість і загальну вартість товару, вказаного в документах постачальника і його фактичне надходження на підприємство;
7) висновок комісії про характер невідповідності товару.
Згідно з ПК України ввезення товарів на митну територію України є об’єктом оподаткування у митному режимі імпорту або реімпорту. Тобто реімпорт прирівняний до імпорту з відповідним оподаткуванням при ввезенні.
Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту можливе лише за умови, що товари, заявлені у режим реімпорту, можуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами.
Крім того, варто звернути увагу на процедуру зняття експортної операції з валютного контролю при поверненні вивезеного за межі митної території України товару. Оскільки валютні операції згідно з Декретом № 15-93 підлягають обов’язковому контролю, то для зняття експортної операції з контролю слід подати відповідним контролюючим органам копії зовнішньоекономічного договору (додаткових угод), оформлену ВМД поверненого товару, а також інші документи, які підтверджують повернення товару на територію України.
Головним питанням при поверненні товару в режимі реімпорту стає віднесення до податкового кредиту «імпортного» ПДВ, бо спеціальної норми для таких поворотних експортно-імпортних операцій ПК України не містить. Проте якщо ПК України прирівнює реімпорт до імпорту, то при реімпорті має виникати право на податковий кредит (п. 198.2 ПК України). Це право було підтверджене листом ДПАУ від 12.10.2005 р. № 20296/7/16-1417, в якому ДПАУ, заручившись підтримкою Мінфіну, дозволила враховувати при визначенні суми бюджетного відшкодування імпортний ПДВ, сплачений митним органам при ввезенні в Україну товарів. Так, оскільки ПДВ при імпорті фактично сплачується, він усе-таки має відшкодовуватися. Однак це право можна використовувати в тому разі, якщо повернений товар буде використаний у подальших оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності підприємства (п. 198.1 ПК України).
Особа, яка переміщує товар у режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.
Особливості податкового обліку при поверненні бракованого товару від нерезидента, спричиняють зменшення валового доходу в податковому періоді, в якому відбулася ця зміна, і збільшення залишку товарів (якщо цей товар буде використано для подальшого продажу). Якщо повернений бракований товар не може бути використано у подальших оподатковуваних операціях, то для «імпортного» ПДВ можна зробити такі проведення:
Д-т 377 – К-т 311 – сплачений ПДВ;
Д-т 949 – К-т 377 – списаний ПДВ на витрати.
Якщо законодавством іншої держави передбачена наявність митних складів, то товар можна помістити на такий склад для зберігання, отримавши попередньо згоду митних органів відповідної країни. Помістивши товар на митні склади, його можна продати іншому покупцеві, склавши новий договір. Для цього необхідно мати документ, який підтверджує, що попередній договір є розірваним. Можливо, будуть необхідні й інші документи, це залежить від законодавства іншої держави. Вартість перевезень та простою сплачує продавець.
Автор: М. Довганик
Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 33 – 34.
Під час укладання зовнішньоекономічних договорів слід звертати увагу на всі основні вимоги, що стосуються будь-яких договорів: предмет, ціна, інші істотні умови договору, зокрема визначені Наказом Мінекономіки «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», який є застарілим, але формально чинним. Також завжди потрібно ретельно перевіряти належні повноваження представників сторін. Разом з тим, важливо звернути увагу на те, що в зовнішньоекономічній діяльності, наприклад, при поставках товарів важливу роль відведено міжнародним комерційним правилам Інкотермс, які на даний момент існують у двох актуальних редакціях 2000-го та 2010 року. Інкотермс є беззаперечним стандартом у міжнародній торгівлі, що визначає правила перевезення, експортної та імпортної очистки товарів, страхування ризиків щодо втрати або пошкодження товару.
Загалом при укладанні зовнішньоекономічних договорів потрібно зважати, що для резидентів України обов’язкова проста письмова форма договору, що передбачено ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Крім того, українським компаніям слід заздалегідь визначати суд, включаючи в умови договору арбітражне застереження. Насамперед варто лобіювати МКАС при ТППУ як найближчий територіально арбітражний суд та, зважаючи на те, що розгляд справи у будь-якому закордонному суді буде на порядок дорожчим. Не забуваймо й про те, що, на відміну від звичного розуміння договору як умов, викладених на папері, міжнародні арбітражні суди часто відходять від цього принципу, орієнтуючись на дійсні наміри сторін, їх листування та переговори, і беручи до уваги електронну й паперову пошту, а також інші фактичні обставини в якості доказів.
Українським компаніям потрібно бути готовими до того, що закордонний контрагент вимагатиме додаткового забезпечення зобов’язань за договором, наприклад, укладення договору поручительства іншою компанією або компаніями, що входять до однієї групи, або ж персональне поручительство кінцевого бенефщіара (вигодонабувача) бізнесу.
Автор: В. Любарський
Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 34.