Закон України про медіацію прийнято

16 листопада Верховною Радою прийнято Закон «Про медіацію». Цей Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).

Законодавством можуть передбачатися особливості проведення медіації в окремих категоріях конфліктів (спорів).

Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

Проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності.

Медіація не проводиться у конфліктах (спорах), що впливають чи можуть вплинути на права і законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації.

Законом встановлено, що:

• процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають, зокрема, з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин;
• фізичні та юридичні особи зможуть звернутись до медіатора для проведення медіації як до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, так і під час судового, третейського чи арбітражного провадження або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу;
• медіація проводитиметься за взаємною згодою сторін медіації відповідно до принципів добровільності; конфіденційності; незалежності та нейтральності, неупередженості медіатора; самовизначення та рівності прав сторін медіації;
• набути статус медіатора зможе будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні або за її межами;
• підготовка у сфері медіації становитиме не менше як 90 годин навчання медіатора, у тому числі 45 годин практичного навчання, та включатиме теоретичні знання та практичні навички щодо принципів, порядку та методик проведення медіації, правового регулювання медіації, етики медіатора, ведення переговорів та врегулювання конфліктів (спорів);
• підготовку у сфері медіації здійснюватимуть заклади освіти, а також організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів, суб’єкти господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, що мають право надавати послуги у сфері медіації або організовувати їх надання відповідно до законодавства;
• реєстри медіаторів зможуть вести об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які залучають медіаторів або послугами яких користуються.

Закон визначає права та обов’язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації, а також вимоги до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено право суду оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі, якщо сторони прийняли рішення провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, право суду зупинити провадження у справі у разі звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації, строк такого зупинення та можливість зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті.

Законом внесено зміни до ГПК України, ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», якими передбачено, що у разі успішного проведення медіації щодо спору, який є предметом розгляду суду, відповідній стороні судового провадження судом буде повернуто 60 % сплаченого судового збору.

Про це член Вищої ради правосуддя Лариса Швецова зазначила у коментарі для прес-офісу ВРП.

Вона звернула увагу, що цей Закон передбачає можливість позасудового вирішення конфліктів, є альтернативою судовому розгляду. «Судді через кадровий дефіцит працюють з надмірним навантаженням. Тож медіація дасть можливість хоч трохи розвантажити суди. Громадяни зможуть швидше вирішити спори та невідкладно виконати рішення», – зауважила член ВРП.

За словами Лариси Швецової, у багатьох країнах Європи медіацію  застосовують уже впродовж тривалого часу. «В Україні як пілотний проєкт ця процедура використовується близько 20 років. Після набрання чинності вказаним Законом ми можемо застосовувати медіацію відповідно до встановлених ним вимог», – сказала вона.

Вона наголосила, що Законом внесені зміни до процесуальних кодексів та передбачена можливість вирішувати питання щодо передання спору медіатору для вирішення в позасудовому порядку. На час проведення процедури медіації суд може зупинити провадження у справі.

Член ВРП нагадала, що процедура медіації може застосовуватися як до подання позову, так і під час розгляду справи у суді, а також після постановлення судового рішення.

Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора та вимоги до його підготовки, інші питання, пов’язані із цією процедурою.

Законом встановлено, що процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають, зокрема, із цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.