Помилка в митній декларації: Як уникнути відповідальності?

Публикация посвящена таможенному праву Украины, в частности, детально рассматривается понятие “ошибка”. Особое внимание уделяется автором вопросам, связанным с толкованием следующего условия освобождения от административной ответственности: ошибка в таможенной декларации не привела к неправомерному освобождению от уплаты таможенных платежей или уменьшению их размера.

Частина 1 ст. 460 Митного кодек­су України встановлює таке правило:

«1…. допущення у митній декла­рації помилок, які [1] не призвели до неправомірного звільнення від спла­ти митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотри­мання заходів тарифного та/або не­тарифного регулювання зовнішньо­економічної діяльності, якщо такі [2] помилки не допускаються система­тично (стаття 268 цього Кодексу), [3] не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.»¹

Ця норма фактично дублюється в ст. 268 Митного кодексу, яка встанов­лює, що:

«1. Допущення у митній декларації помилок, які [1] не призвели до непра­вомірного звільнення від сплати мит­них платежів або [2] зменшення їх роз­міру, [3] до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності, не тягне за собою застосуван­ня санкцій, передбачених цим Кодек­сом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

2. У випадках, передбачених части­ною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам мож­ливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

3. Якщо особа систематично (біль­ше двох разів протягом місяця) допус­кає у митній декларації помилки, за­значені в частині першій цієї статті (крім орфографічних помилок), мит­ний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.»²

Таким чином, вищезазначене пра­вило ст. 268 та ст. 460 Митного кодексу передбачає звільнення від адміністра­тивної відповідальності при виконан­ні трьох умов:

1. Недостовірні дані зазначено в де­кларації внаслідок помилки;

2. Така помилка не призвела до (а) неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх роз­міру чи (б) до незабезпечення дотри­мання заходів тарифного та/або нета­рифного регулювання ЗЕД;

3. Такі помилки не допускаються систематично (тобто більше ніж два рази протягом місяця, як це визначе­но у ст. 268 Митного кодексу).

Розглянемо 1-шу і 2-гу умови

Що таке помилка?

Передусім виникає питання, що саме має розглядатися як помилка, а не як свідоме зазначення неправдивих да­них у декларації.

Поняття «помилка» ані в Митному кодексі, ані в іншому законодавстві не визначено. Відсутня й офіційна позиція державних органів стосовно того, що має розглядатися як помилка в контек­сті митного оформлення. Для повноти викладеного зауважимо, що для цілей оподаткування вживаються також по­няття «арифметична помилка» та «ме­тодологічна помилка», які також на­лежним чином не визначені.

У такому випадку доцільно звернути­ся до визначення цього терміну, наведе­ного в тлумачному словнику. Так, слов­ник³ визначає помилку як (наводимо лише потенційно застосовні визначен­ня): 1. Неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін. 2. Неправиль­ність у вчинках, діях і т. ін. // Непра­вильна думка, хибне уявлення про ко­гось, щось.

Тобто зазначене поняття охоплює арифметичні і орфографічні помилки, а також хибні уявлення про когось або щось.

З тим, що відноситься до арифме­тичних і орфографічних помилок, все більш-менш зрозуміло. Що ж до хибно­го уявлення про когось або щось, то тут можуть виникати питання. Посилаю­чись на хибне уявлення про товар, його вартість або вагу, потенційно у якості помилок можна розцінювати широке коло випадків, коли неправильно зазна­чається код товару за УКТЗЕД, країна його походження або митна вартість.

Відсутність визначення поняття «по­милка» на рівні законодавства створює можливості для тлумачення митниками цього поняття на власний розсуд. Однак усе ж таки таке тлумачення має на чо­позицію суб’єкта ЗЕД заперечити мит­никам буде не так вже й просто.

Саме тому, на нашу думку, варто за­безпечити документовані підтверджен­ня того, що при заповненні митної де­кларації було допущено саме помилку. Наприклад, якщо неправильно зазначе­ну вагу товару, то необхідно бути гото­вим аргументувати, чому в особи, яка заповнювала митну декларацію, вини­кло хибне уявлення стосовно ваги то­вару. Таким підтвердженням, на нашу думку, можуть бути такі документи, як контракт, за яким замовлявся товар саме вказаної в декларації ваги, або ж

«У ВИПАДКУ, КОЛИ ПОМИЛКА В МИТНІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ В ПРИНЦИПІ НЕ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО НЕДОПЛАТИ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ, МОЖНА ГОВОРИТИ, ЩО НЕМАЄ І МОЖЛИВОСТІ НАСТАННЯ ШКІДЛИВИХ НАСЛІДКІВ У КОНТЕКСТІ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ. А В ТАКОМУ РАЗІ НЕМАЄ Й НЕОБЕРЕЖНОСТІ ЯК ФОРМИ ВИНИ ОСОБИ, ЩО ДОПУСТИЛА ПОМИЛКУ»

супровідні документи, надані поста­чальником, в яких зазначена непра­вильна вага.

У випадку арифметичних або орфо­графічних помилок, що виявляються під час митного оформлення, варто та­кож зафіксувати, що допущена саме по­милка при підрахунках. Це може бути зроблено шляхом подання письмово­го листа-пояснення митним органам, в якому бажано навести інформацію, у чому саме полягала помилка та чому вона була допущена.

Відсутність визначення поняття “помилка” на рівні законодавства створює можливості для тлумачення митниками цього поняття на власний розсуд

Такі документи не будуть визначальними для позиції митних органів, однак принаймні забезпечать обгрунтування саме «помилкового» характеру наведених даних, яке може бути використане у випадку спору.

В яких випадках помилка є такою, що не призвела до неправомірного звільнення чи заниження розміру митних платежів?

Другою умовою є те, що помилка має бути такою, що не призвела до неправомірного звільнення від спла­ти митних платежів або зменшення їх розміру чи до незабезпечення дотри­мання заходів тарифного та/або нета­рифного регулювання.

У цьому положенні використовуєть­ся доконана форма дієслова «призво­дити». Це надає підстави вважати, що відповідальності не вдасться уникну­ти лише в тому випадку, коли є факт неправомірного звільнення або ж не­забезпечення дотримання тарифного та/або нетарифного регулювання. На нашу думку, такі факти можуть мати місце лише в тому випадку, коли мит­не оформлення товарів завершено на підставі помилкових даних, тобто коли помилка виявляється вже під час пост­аудиту. Якщо ж помилка виявляється митними органами під час митного оформлення, то ще не можна говори­ти, що помилка призвела до незакон­ного звільнення від митних платежів чи до незабезпечення дотримання за­ходів тарифного та/або нетарифного регулювання.

Однак, на жаль, буквальне форму­лювання зазначеної норми не надає од­нозначної можливості поширити цей висновок і на випадки, коли помилки призводять до зменшення розміру мит­них платежів.

Так, з формулювання вказаної нор­ми не зрозуміло, що ж слід вважати моментом, коли помилка вже при­звела до зменшення розміру митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 Митного кодексу України «Датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну тери­торію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подан­ня митному органу митної декларації для митного оформлення…»

А згідно з п. 187.8 ст. 187 Податко­вого кодексу України датою виникнен­ня податкових зобов’язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територіїо України є дата подання митної декла­рації для митного оформлення.

Тобто мито та імпортне ПДВ нара­ховується в дату подання митному ор­гану митної декларації. А, відповідно, у випадку помилки, що впливає на роз­мір митних платежів, митні органи мо­жуть займати позицію, що помилка вже призвела до зменшення розміру митних платежів з дати їх нарахуван­ня, тобто подання митної декларації, що містить помилку, незважаючи на те, що сплата митних платежів ще не здійснювалася. Такий підхід є вигід­ним для податкових органів, а тому, напевне, вони будуть наполягати саме на його застосуванні.

Разом з тим, ми з таким підходом до прочитання цього правила не пого­джуємося. Так, це прочитання обмеж­ує сферу застосування звільнення лише випадками, коли помилки в принци­пі не можуть вплинути на розмір мит­них платежів.

Проте за такої вузької сфери засто­сування зазначене звільнення є взага­лі непотрібним.

Так, відповідно до ст. 458 Митного кодексу «порушення митних правил є адміністративним правопорушен­ням, яке являє собою протиправні, ви­нні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність…».

Норми, що є предметом розгляду, встановлюють звільнення у випад­ку помилки, що виключає умисел. Тобто може йтися про вину в формі необережності.

Згідно зі статтею 11 Кодексу про ад­міністративні правопорушення «Ад­міністративне правопорушення ви­знається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, перед­бачала можливість настання шкідли­вих наслідків своєї дії чи бездіяльнос­ті, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала мож­ливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.»

Таким чином, умовою визнання ді­яння особи необережністю є можли­вість настання шкідливих наслідків.

Однак у випадку, коли помилка в митній декларації в принципі не може призвести до недоплати митних плате­жів, можна говорити, що немає і мож­ливості настання шкідливих наслідків у контексті митного оформлення. А в такому разінемає й необережності як форми вини особи, що допустила помилку.

Це підводить нас до висновку, що помилки, які не можуть призвести до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх роз­міру чи до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифно­го регулювання, не спричиняють від­повідальність особи на підставі загаль­них правил, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушен­ня. У такому разі немає вини особи, а відтак і складу адміністративного пра­вопорушення, яке могло б стати підста­вою для відповідальності.

Зважаючи на це, немає сенсу вста­новлювати спеціальне звільнення від відповідальності за помилки, які на­віть потенційно не можуть призвес­ти до недоплати митних платежів, оскільки вони не є адміністративним правопорушенням.

А в такому разі «обмежувальне» тлумачення ст. 460 Митного кодексу України, відповідно до якого звільнення поширюється лише на випадки, коли помилка в принципі не може призвес­ти до недоплати митних платежш, та­кож немає сенсу. За такого тлумачення це правило є непотрібним з урахуван­ням загальних правил про склад адмі­ністративного правопорушення.

Справедливість висновку щодо необ­ґрунтованості «обмежувального» тлу­мачення ст. 460 Митного кодексу може бути підтверджена також і з викорис­танням іншюї логіки міркувань.

Припустимо, що в помилці, яка не впливає на розмір митних платежів, є склад правопорушення. Наприклад, можуть намагатися стверджувати, що шкідливі наслідки полягають у тому, які виникли викривлення даних, що використовуються в цілях статистики (так, згідно зі ст. 246 метою митного оформлення, серед іншого, є забезпе­чення статистичного обліку).

У такому випадку згідно зі ст. 460 Митного кодексу України, якщо з яко­їсь причини такі помилки допускають­ся більше ніж два рази на місяць, може бути застосована відповідальність за загальними правилами.

Стаття 472 Митного кодексу Украї­ни передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних за­собів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встанов­леною формою точних і достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного при­значення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, тран­спортних засобів з конфіскацією зазна­чених товарів, транспортних засобіїз.

Зазначені санкції за технічну помил­ку, яка не призвела до заниження розміру митних платежів ­більше ніж двічі на місяць, вбачаються занадто суворими та такими, що не від­повідають скоєному правопорушенню.

Тобто таке тлумачення порушує принцип справедливості/пропо­рційності, який знайшов своє відо­браження як у судовій практиці, так і в законодавстві. Про принцип про­порційності йдеться, зокрема, у ч. З (8) ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Ця норма вима­гає від адміністративних судів переві­ряти, чи вчинені оскаржувані рішення (дії) «пропорційно, зокрема з дотри­манням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямо­ване це рішення (дія)».

Вочевидь, накладення штрафу в розмірі 100% вартості товарів з кон­фіскацією товарів навряд чи може роз­цінюватися як збалансоване рішення у випадку технічної помилки, що не впли­ває на розмір митних платежш, незва­жаючи на те, допускаються ці помил­ки систематично чи ні.

Таким чином, виходячи з системно­го тлумачення, ми вважаємо, що намі­ром законодавця було поширити звіль­нення від відповідальності саме на ті випадки, коли помилка потенційно мо­гла призвести до заниження сум, які мають сплачуватися до бюджету, але таке заниження було попереджено дія­ми митних органів. Тобто в такому ви­падку помилка ще не призвела до змен­шення розміру митних платежів, що сплачуються до бюджету.

Таке прочитання, на нашу думку, є найбільш відповідним, оскільки надає можливість уникнути відповідальнос­ті у випадках, коли дії суб’єкта ЗЕД но­сять відверто помилковий характер, а іпкідливі наслідки у вигляді недоплати митних платежш були відвернені. Таке звільнення вносить баланс до системи відповідальності за порушення митних правил, передбаченої Митним кодек­сом України, певним чином компенсу­ючи суворість передбачених Кодексом

«НА ПІДСТАВІ СТ. 268 ТА СТ. 460 МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ МОЖНА УНИКНУТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОМИЛКУ В МИТНІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ. НЕ ПОВИННО ВИНИКНУТИ ПРОБЛЕМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЗВІЛЬНЕННЯ, ЗА УМОВИ (1) НАЯВНОСТІ ПІДТВЕРДЖЕНЬ, ЩО ХИБНІ ДАНІ ВКАЗАНІ ПОМИЛКОВО, ТА (2) ЯКЩО ПОМИЛКА НЕ ВПЛИНУЛА НА РОЗМІР МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ»

санкцій за наведення хибних даних у декларації.

Як на додаткове обґрунтування значеного прочитання можна посилатися на ч. 4 ст. З Митного кодексу України, яка визначає, що:

«У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян… рішення повинно прийматися на користь зазначених приємств і громадян.»

На жаль, судова практика безпосередньо стосовно зазначеного спірного питання є неоднозначною.

Разом з цим, у нашій останній практиці суди (включаючи рівень aпеляції) займали підхід, що у випадку потенційної можливості шкідливих наслідків (які полягають у недоплаті митних платежів) неправильні дані супровідних документах не є підставою для накладення відповідальності через відсутність вини, а відтак і складу правопорушення. Питання стосується вантажу, який мав прямувати Україною в режимі транзит, але був конфіскований на митниці через розбіжність у вазі. Такий підхід судів непрямо підтверджує, що норми ст. 268 та ст. 460 призначені саме для випадків, коли помилки є такими, що можуть призвести до недоплати митних платежів. В інших випадках відповідальність застосовується через відсутність складу правопорушення.

Підбиваючи підсумки, на підставі ст. 268 та ст. 460 Митного кодексу України можна уникнути відповідальності за помилку в митній декларації. Не повинно виникнути проблем із застосуванням звільнення, за умови (1) наявності підтверджень, що хибні дані вказані помилково, та (2) якщо помилка не вплинула на розмір митних платежів.

На нашу думку, системне прочитання Митного кодексу надає підстав боротися за таке звільнення і у випадку, коли помилка в декларації, виявлена під час митного оформлення, призвела до зменшення розміру митних платежів у поданій декларації, але недоплати не сталося. Однак митні органи, скоріше за все відстоюватимуть менш ліберальниц підхід. Сподіваємося, що зазначеному питанню буде надано належну оцінку судовою практикою і “право на помилку” сумлінних суб’єктів ЗЕД буде захищено.

І наостанок, така непевна редакція норм Митного кодексу, яка надає поле для корупції, вочевидь, потребує уточнення. Закон не повинен 6ути настільки заплутаним, щоб для розуміння норми потрібно було проведення аналізу зі зверненням до тлумачного словника.

Перелік посилань та джерел (не наводиться)

Автор: І. Шинкаренко

Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 39 – 40.