Публикация посвящена новеллам украинского процесса. Особенное внимание автор уделяет практическим проблемам, которые возникают в судах в связи с применением этих новелл.
Нові процесуальні правила господарського, цивільного та адміністративного процесів додали роботи як суддям, так і адвокатам. Як застосовувати той чи інший інститут? Як тлумачити ту чи іншу норму? Зрештою, як перелаштуватися на нову парадигму процесу?
Як то кажуть «два юристи — три точки зору», але не сьогодні. Правники єдині в тому, що прийняття нових кодексів — позитивний крок. Вони добре відгукуються про інститут розкриття доказів, про визначення понять і порядку подання заяв по суті справи, щодо імперативності надіслання копій заяв по суті справи іншим учасникам спору. Називають такі зміни, як поява нових засобів доказування (показання свідків), впровадження нових форм судочинства, інституту зразкової справи в адміністративному процесі, вкрай важливими. Звертають юристи увагу і на певні прогалини (без них в таких масштабних документах не обійтися), головне — вчасно їх усунути, але це вже питання до законодавця.
Наприкінці березня виповнюється сто днів дії оновлених кодифікованих актів, тож ми поцікавились у юристів, як їм працюється за новими правилами?
Які труднощі виникають у судах із застосуванням процесуальних кодексів?
Олег КАЧМАР, партнер практики вирішення спорів АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», адвокат
Уже зараз можна впевнено сказати, що нові процесуальні кодекси додали роботи як суддям, так і адвокатам. Особливо у справах, провадження в яких було розпочато ще за старими кодексами, проте їх розгляд уже доводиться закінчувати за новими правилами процесу.
Перше запитання, яке виникало у суді, — з якої стадії починати (продовжувати) провадження? Адже, якщо говорити про господарський процес, то за старим кодексом у господарському процесі не було стадійності: не було стадії пояснень, дослідження доказів, не було судових дебатів. Здавалось би, це перше питання, яке потрібно було врегулювати в перехідних положеннях, але, як з’ясувалось, належним чином воно не було виписане. У перехідних положеннях зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності новими процесуальними кодексами, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності новими кодексами. Але з якої стадії? Не визначено. Проте у більшості випадків сторони та судді зазвичай сходились на думці, що продовжити (почати) потрібно з підготовчого провадження. Часом це пояснювалось тим, «щоб нічиї процесуальні права не були порушені», хоча здебільшого відчувалось, що суд, та й самі сторони, не були готові продовжити одразу за новими правилами.
Тим, кому довелося подавати касаційні скарги, ламали голову: куди (на яку адресу — на адресу Верховного Суду чи на адреси відповідних касаційних судів) і як (через апеляційний суд чи безпосередньо до Верховного Суду) подавати касаційну скаргу? Справа в тому, що нові процесуальні кодекси передбачають подання апеляційних і касаційних скарг безпосередньо до апеляційного та касаційного судів (як це було з поданням касаційних скарг за старими ЦПК і КАС України), тоді як у перехідних положеннях нового ГПК вказано, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами старого ГПК. З цього приводу в окремих суддів є своє бачення. Так, суддя Верховного Суду Лілія Катеринчук вважає, що при поданні апеляційних і касаційних скарг має застосовуватися визначений чинною редакцією ГПК України порядок подання апеляційних і касаційних скарг безпосередньо до суду апеляційної (касаційної) інстанції, а тлумачення пункту перехідних положень нового ГПК щодо подання касаційних скарг через апеляційні суди є помилковим. Вона неодноразово висловлювала окрему думку з цього приводу.
Проте вже з перших днів застосування нових процесуальних кодексів не можна не відзначити їх дієвості. Так, дисциплінуючими виявилися, наприклад, норми, які передбачають, що суд за клопотанням сторони може встановити строк для вчинення іншими учасниками тих чи інших процесуальних дій. Так, в одній зі справ, в якій відповідач впродовж тривалого часу не надавав відзиву на позов, такий відзив був поданий одразу, як тільки суд встановив відповідний строк. Призначаючи справи до розгляду в підготовчому засіданні, судді зазвичай встановлюють чіткі строки для подання сторонами відзивів, відповідей на відзиви та інших документів.
Дисциплінують кодекси учасників проваджень і в частині подання доказів, особливо на стадії судового розгляду чи в апеляції. Судді стали більш суворими під час вирішення питання долучення нових доказів: не подав вчасно доказу — будь ласка, обґрунтуй причини неможливості його подання раніше, надай докази на підтвердження неможливості надання його суду раніше.
Водночас знайшлись і «слабкі місця» нових процесуальних кодексів. Побачивши «нові механізми» для затягування розгляду справи (зупинення провадження та визначення іншого судді (колегії суддів) для вирішення заявленого відводу), учасники не гребують заявляти відводи навіть з процесуальних питань, тоді як у нових кодексах прямо зазначено про те, що незгода сторони з прийнятими судом процесуальними рішеннями не може бути підставою для відводу. Але судді поки що не хочуть застосовувати до таких учасників передбачені кодексами заходи й накладати на них штрафи.
Опубліковано: “Український юрист”, №3, квітень 2018 р.
Автор: Oleg Kachmar
Источник: https://www.lexology.com/library/detail.aspx?g=98217efa-0bb3-4d7b-a06f-248a54d2d8e6&utm_source=lexology+daily+newsfeed&utm_medium=html+email+-+body+-+general+section&utm_campaign=lexology+subscriber+daily+feed&utm_content=lexology+daily+newsfeed+2018-04-13&utm_term=