Статья посвящена трансфертному ценообразованию, в частности, приводится определение понятия “трансферное ценообразование”, исследуются различные категории контролируемых хозяйственных операций, круг связанных лиц, а также налоговый контроль за трансфертным ценообразованием. Особое внимание авторы уделяют ответственности за нарушения в сфере контролируемых операций. Особенный интерес настоящая статья вызывает практическими рекомендациями налогоплательщикам, для которых существует вероятность определения проводимых ими хозяйственных операций контролируемыми.
Статья сопровождается комментариями специалистов:
– “Загальний строк перевірок може досягти одного року” – публикация, в которой рассматриваются международные стандарты налогообложения, в особенности транснациональных корпораций и промышленно-финансовых групп, проблема возврата капиталов в Украину, а также порядок проверки контролируемых операций;
– “Бізнесмени до нових правил ставляться, м’яко кажучи, насторожено” – публикация, в которой раскрывается суть, а также правила трансфертного ценообразования.
Трансфертне ціноутворення – це викривлення цін угод або розподілу прибутків чи витрат задля мінімізації податкового навантаження. Явище трансфертного ціноутворення винникло в зв’язку з появою великих транснаціоальних корпорацій та активізацією міжнародної торгівлі у другій половині ХX століття. Самовільний перерозподіл оподаткованого прибутку корпораціями спровокував активний пошук окремими державами шляхів урегулювання цього питання всередині національних юрисдикцій (піонером у такому регулюванні стали США).
Основним міжнародним правовим актом, що регламентує порядок оподаткування при застосуванні трансфертних цін, є Керівництво ОЕСP з трансфертного ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів 1995 р. Керівництво ОЕСР 1995 р. передбачає пошрення його положень на міжнародні (зовнішньоекономічні) угоди, тобто регламентує податкові аспекти трансфертного ціноутворення в контексті міжнародного податкового права. Національне законодавство багатьох країн так чи інакше дотримується положень цього документа. Окрім правових актів ОЕСР, питання трансфертного ціноутворення регулюється документами інших міжнародних організацій, зокрема, ООН і Комісією ЄС. Основним нормативним актом, що регламентує порядок оподаткування при здійсненні міжнародних угод, є податкова угода.
Правило витягнутої руки (arm’s lenth principle) сформульоване в Керівництві ОЕСР – це принцип оподаткування взаємозалежних компаній. Відповідно до правила витягнутої руки, розрахунок податкових зобов’язань робиться виходячи з ринкових цін по угодах, між взаємозалежними платниками податків, начебто компанії були незалежні (знаходилися «на відстані витягнутої руки»). Цей принцип прийнятий як спосіб захисту держави в отриманні податків.
7 серпня 2013 року був опублікований Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення», прийнятий 7 липня 2013 року Верховною Радою України (далі – Закон). Вказаний нормативно-правовий акт набув чинності вже з 1 вересня 2013 року. В той же час, відповідно до пунктів 2 і 3 розділу ІІ Закону України, Кабінету Міністрів та Національному банку України доручено забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених зазначеним Законом.
Прийнятий Закон вводить поняття трансфертного ціноутворення та контрольованих операцій до Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Найважливішими категоріями Закону є трансфертне ціноутворення, контрольовані операції, пов’язані особи, а також зіставні операції.
Відповідно до нововведень під трансфертним ціноутворенням розуміється система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 ПКУ контрольованими. Податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов’язаними особами.
Так, контрольованими операціями будуть вважатися:
– господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – нерезидентами;
– господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – резидентами, які:
• задекларували від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;
• застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;
• сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;
• не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року;
«ОПЕРАЦІЇ БУДУТЬ ВИЗНАВАТИСЯ КОНТРОЛЬОВАНИМИ ЗА УМОВИ, ЩО ЗАГАЛЬНА СУМА ЗДІЙСНЕНИХ ОПЕРАЦІЙ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ З КОЖНИМ КОНТРАГЕНТОМ ДОРІВНЮЄ АБО ПЕРЕВИЩУЄ 50 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ (БЕЗ УРАХУВАННЯ ПДВ) ЗА ВІДПОВІДНИЙ КАЛЕНДАРНИЙ РІК»
– операції, однією зі сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижча, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні. (Необхідно зазначити, що перелік таких держав підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України. На сьогодні зазначений перелік ще не є затвердженим, однак, проаналізувавши ставки податку на прибуток зарубіжних країн, можна припустити, що до зазначеного переліку буде внесено
Відповідно до нововведень під трансфертним ціноутворенням розуміється система визначення звичайної ціни товарів та/ або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних контрольованими відповідно до Податкового кодексу України.
більшу частину країн, так званих податкових гаваней).
При цьому вищеперелічені операції будуть визнаватися контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування ПДВ) за відповідний календарний рік.
Коло пов’язаних осіб, визначене новим Законом, достатньо широке:
а) юридичні особи – у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
б) фізична та юридична особа – у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через
пов’язаних осіб) володіє корпоратитивними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
в) юридичні особи – у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків;
г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї й тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї й тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи;
є) юридична особа та фізична особа – у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;
ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа;
з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
Для визначення обсягу отриманих доходів та/або понесених витрат під час здійснення контрольованої операції платники податків і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну даткову і митну політику (далі – податковий орган), проводять зіставлення такої контрольованої операції з іншими операціями, сторони яких не є пов’язаними особами. Операції визнаються зіставними, якщо вони здійснюються в однакових комерційних та/або фінансових умовах з контрольованою операцією. Такі умови можуть бути визнані зіставними лише у разі, якщо відмінності між ними не мають істотного впливу на результати операції або можуть бути усунені шляхом коригування умов та/або результатів зіставних чи контрольованих операцій.
Податковий орган здійснюватиме аналіз зіставних операцій у контрольованих операціях з метою визначення вищого рівня доходу платника податків задля цілей оподаткування.
Для контролю за трансфертним ціноутворенням передбачено використання п’яти методів визначення ціни у контрольованих операціях: 1) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); 2) ціни перепродажу; 3) «витрати плюс»; 4) чистого прибутку; 5) розподілення прибутку. Платник податку використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найприйнятнішим, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) – для застосування цього методу розраховується ринковий діапазон цін.
«ВЕЛИКИЙ ПЛАТНИК ПОДАТКІВ МАЄ ПРАВО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОДАТКОВОГО ОРГАНУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО УЗГОДЖЕННЯ ЦІН У КОНТРОЛЬОВАНИХ ОПЕРАЦІЯХ»
Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції податковому органу до 1 травня року.
У разі коли податковий орган під час виконання функцій податкового контролю виявив факти проведення платником податків контрольованих операцій, звіт про які не подано, він надсилає повідомлення про виявлені контрольовані операції податковому органу. Платник податків, стосовно якого здійснювався податковий контроль інформується про надсилання повідомлення про виявлені контрольовані операції в 10-денний строк з дня надсилання такого повідомлення. Центральний податковий орган за наявності обставин, визначених статтею 78 цього Кодексу, має право звернутися із запитом щодо подання документації про контрольовані операції до платнників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду. Запит платнику податків надсилається не раніше 1 травня року, наступного за календарним роком, в якому таку операцію (операції) було проведено.
Платники податків (крім великих платників податків) протягом 1 місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, зобов’язані подати первинну документацію щодо окремих контрольованих операцій, що зазначені і в запиті, та іншу документацію (сукупність документів або єдиний документ, складений в довільній формі), якими вони можуть обґрунтувати відповідність договірних цін вказаної контрольованої операції рівню звичайних цін.
Великі платники податків протягом двох місяців з дня, що настає за днем надходження запиту, зобов’язані подати щодо окремих контрольованих операцій, які зазначені в запиті, документацію (сукупність документів або єдиний документ, складений в довільній формі), яка повинна містити таку нформацію: а) дані про пов’язаних зсіб, які дозволяють їх ідентифікувати (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи); б) дані про групу (сукупність суб’єктів господарювання, які є пов’язаними), у тому числі структуру групи, опис діяльності, політику трансфертного ціноутворення групи; в) опис операції, умови її проведення (ціна, строки та інші визначені законодавством України обов’язкові умови договорів (контрактів); г) опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов’язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги); ґ) умови та строки здійснення розрахунків за операцією; д) чинники, які вплинули на формування та встановлення ціни;
«ДЛЯ ВИКОНАННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ ПРО ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ В КОМПАНІЇ ВАРТО ЗАДІЯТІ/І ПОДАТКОВИЙ, ІТ, ЮРИДИЧНИЙ, КОМЕРЦІЙНИЙ (ФІНАНСОВИЙ) ВІДДІЛ, БУХГАЛТЕРІЮ ТА ВІДДІЛ, ЯКИЙ ВІДПОВІДАЄ ЗА БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ І ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, А ТАКОЖ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПЕРЕДБАЧИТИ НЕОБХІДНІСТЬ У ОБСЯЗІ ТА СФЕРІ АУТСОРСИНГУ»
е) відомості про функції пов’язаних осіб, що є сторонами контрольованої операції, про використані ними активи, пов’язані з даною контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції (функціональний аналіз та аналіз ризиків); є) економічний аналіз (включаючи методи, які застосовано для визначення ціни контрольованої операції та обґрунтування причин вибору відповідного методу; суму отриманих доходів (прибутку) та/або суму понесених витрат (збитку) внаслідок проведення контрольованої операції, рівень рентабельності; розрахунок ринкового діапазону цін (рентабельності) стосовно контрольованої операції з описом підходу до вибору зіставних операцій, джерела шформації, застосовані для визначення ціни контрольованої операції); ж) результати поршняльного аналізу комерційних та фшансових умов операцій; з) відомості про проведене платником податку пропорційне коригування податкової бази та сум податку (у разі його здійснення).
Аналізуючи вимоги законодавства можна відзначити, що платникам податків (а насамперед – великим платникам податків із відповідним офіційним статусом) варто самостійно вести облік операцій, які можна буде класифікувати в подальшому як контрольовані, та заздалегідь збирати шформаціїо стосовно операцій і готувати докумен-таціїо, якою вони зможуть обґрунтувати відповідність договірних цін контрольованої операції рівню звичайних цін.
Неподання платниками податків документації у строки, встановлені для подання документації, або подання її з порушенням вимог є підставою для проведення податкової перевірки. Податковий контроль за визначенням цш у контрольованих операціях здійснюється шляхом моніторингу цш у контрольованих операціях, а також проведення перевірок платників податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій (далі – перевірка контрольованих операцій).
Підставами для перевірки контрольованих операцій є:
а) надсилання повідомлення про виявлені контрольовані операції;
б) виявлення за результатами моніторингу відхилення цш контрольованої операції від ршня звичайних (ринкових) цін;
в) неподання платником податку звіту про контрольовані операції;
г) неподання платником податків або подання з порушенням вимог документації про контрольовані операції.
Отже, вищезазначений Закон вводить новий, додатковий до існуючих, вид перевірки – перевірку контрольованих операцій. Окрім цього, до існуючих обставин, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, додалися: 1) встановлення відхилення цін контрольованої операції від ршня звичайних (ринкових) цін; 2) неподання платником податків або подання з порушенням вимог звіту про контрольовані операції та/або обов’язкової документації або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації (підпункти 78.1.14 і 78.1.15 ПКУ).
Податковий орган не має права проводити дві й більше перевірки контрольованої операції протягом одного календарного року. Проведення перевірки контрольованих операцій перешкоджає проведенню інших видів податкових перевірок. Тривалість перевірки контрольованих операцій не повинна перевищувати 6 місяців. Під час перевірки контрольованих oпeрацій можуть бути перевірені контрольовані операції з урахуванням 1095-денного строку давності. Якщо за результатами перевірки виявлено факти відхилення ціни, застосованої в контрольованій операції, від звичайної ціни, що призвели до заниження суми податку, складається акт перевірки. У разі незгоди платника податків або його представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки контрольованої операції, вони мають право подати свої заперечення протягом 30 календарних днів з дня отримання акта. При цьому платник податків має право подати разом із запереченнями в погоджений строк документи (їх завірені копії), що підтверджують обгрунтованість заперечень. Прийняття даткового повідомлення-рішення за результатами перевірки контрольованої операції здійснюється у загальному порядку, передбаченому статт 86 ПКУ. Оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки контрольованої операції, здійснюється відповідно до статті 56 ПКУ (в адміністративному або судовому порядку).
У разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін товарів (робіт, послуг), що не відповідають звичайним цінам, платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань.
Великий платник податків має право звернутися до центрального податкового органу із заявою про узгодження цін у контрольованих операціях. Узгодження цін у контрольованих oпераціях є процедурою між великим платником (платниками) податків та центральним податковим органом, під час якої узгоджується порядок визначення цін у контрольованих операціях на обмежений строк на підставі договору. Предметом узгодження можуть бути: види та/або перелік товарів (робіт, послуг), що є предметом контрольованих операцій; 2) ціни товарів (робіт, послуг) контрольованих операціях та/або перелік методів визначення ціни у контрольованих операціях; 3) перелік джерел інформації, які передбачається використати для визначення цін у контрольованих операціях; 4) строк, на який узгоджуються ціни у контрольованих операціях; 5) допустиме відхилення від встановленого рівня економічних умов здійснення контрольованої операцій; 6) порядок, строки подання та перелік документів, які підтверджують дотримання узгоджених цін у контрольованих операціях. За результатами узгодження цін у контрольованих операціях укладається договір, який підписується керівником великого платника (платників) податків або його уповноваженою особою та керівником (заступником керівника) центрального податкового органу.
Відповідальність за порушення вимог нового Закону: неподання платником податків звіту та/або обов’язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, – тягне за собою накладання штрафу в розмірі: 5 відсотків загальної суми контрольованих операцій – у разі неподання звіту про контрольовані операції; 100 розмірів мінімальної заробітної плати – у разі неподання великим платником податків документації за запитом податкового органу. Але не варто одразу перейматися, штрафні санкції за порушення норм статті про трансфертне ціноутворення, вчинені у період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 1 грн за кожне порушення.
Тимчасово, до 1 січня 2018 року, для цілей оподаткування операцій з імпорту/експорту товарних позицій за кодами 1001-1008,1501-1522, 2601-2621, 2701-2716, 2801-2853, 2901-2942,7201-7229,7301-7326 згідно з УКТ ЗЕД звичайна ціна на товари за рішенням платника податків може визначатися за правилами, переліченими у Перехідних положеннях ПКУ.
Платникам податків, для яких є ймовірність визначення їх операцій контрольованими, варто здійснити наступні кроки:
1) проаналізувати та переглянути існуючу бізнес-модель або структуру договірних відносин усередині груп компаній (може з’явитися необхідність у реорганізації компаній чи зміні договірних механізмів), зокрема, позбавитись ознаки пов’язаності з усіма контрагентами, загальна сума здійснених операцій з кожним з яких, ймовірно, буде дорівнювати або перевищувати 50 мільйонів гривень (без урахування ПДВ) за календарний рік, а також переглянути взаємовідносини з контрагентами-нерезидентами після затвердження відповідного переліку країн Кабміном; якщо загальна сума здійснених операцій з кожним з яких, ймовірно, буде дорівнювати або перевищувати 50 мільйонів гривень (без урахування ПДВ) за календарний рік;
2) за необхідності звернутися до центрального податкового органу для укладання договору про узгодження цін у контрольованих операціях (для великих платників податку);
3) провести відповідну кадрову реорганізацію для того, щоб здійснювати внутрішній моніторинг на предмет ризику віднесення операцій до контрольованих (до автоматизації процесу), здійснювати функціональний аналіз, вибір методу ціноутворення, проводити статистичні дослідження, управління виявленими податковими ризиками, здійснювати підготовку звітної документації з контрольованих операцій, вводити локальні положення щодо здійснення відповідних процедур з трансфертного ціноутворення та взаємодії між структурними підрозділами компанії, включити планування цін за трансфертними операціями в планування бюджету компанії. Слід відзначити, що для виконання вимог Закону про трансфертне ціноутворення у компанії варто задіяти податковий, ІТ, юридичний, комерційний (фінансовий) відділ, бухгалтерію та відділ, який відповідає за бюджетне планування і фінансовий аналіз, а також заздалегідь передбачити необхідність у обсязі та сфері аутсорсингу.
На жаль, у новому Законі український законодавець використав критерій «ненормальності» угоди порівняно з ринковими умовами – у цьому випадку тягар доведення обґрунтованості ціни несе платник податків, тоді як при використанні доктрини «зловживання законом» (випадки, коли угода була фіктивною або основним її мотивом слугували податкові міркування) їі необґрунтованість доводить у суді податковий орган.
У світовій практиці зменшення податкового тягаря за допомогою законних методів є податковим плануванням виправданим задля ефективного управління підприємством. Але кожна держава по-своєму обмежує можливості податкового планування, встановлюючи рамки, за межами яких податкове планування визнається ухиленням від сплати податків. Метою встановлення обмежень державою є збільшення надходжень від платників податків за допомогою негативного стимулювання. Розглядаючи вплив втручання держави у формування домовленостей сторін договору відносно ціни, можна стверджувати, що фактично державою здійснюється обмеження свободи договору з компенсаційною метою доотримання податків.
Авторы: Д. Полянський, Н. Бахарєва
Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 28 – 31.
Введенням у дію змін до Податкового кодексу України урядовці сподіваються запровадити в Україні механізм трансфертного ціноутворення в операціях між пов’язаними особами, зокрема за операціями з контрагентами, зареєстрованими в офшорних зонах, що, на їхню думку, сприятиме реалізації основних принципів податкового законодавства України та недопущенню втрат доходів державного бюджету України.
Таким чином, операції, переважно у сфері зовншшьоекономічної діяльності, стануть предметом контролю податківців. Контроль за трансфертним ціноутворенням ґрунтується на принципі «витягнутої руки» – міжнародному стандарті, погодженому державами – членами ОЕСР як рекомендованого до використання щодо встановлення трансфертних цін для податкових потреб.
Принцип «витягнутої руки» закріплений у статті 9 Типової податкової конвенції ОЕСР та передбачає збільшення податкових зобов’язань пов’язаних осіб до рівня податкових зобов’язань непов’язаних осіб за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов здійснених ними операцій.
Необхідність запровадження таких правил та контролю їх дотримання пояснюється поширенням практики штучного створення фінансових потоків між підприємствами, які входять до складу однієї транснаціональної корпорації (ТНК) або промислово-фінансової групи (ПФГ) та розміщені у різних країнах. Існуючі до цього часу інструменти трансфертного ціноутворення дозволяли ТНК та ПФГ виводити фінансові ресурси за межі вітчизняної економіки та нагромаджувати їх у економіках інших країн відповідно до стратегій цих корпорацій і бізнес-груп та оптимізувати їх податкові зобов’язання. Як наслідок це звужувало фінансовий потенціал національної економіки та негативно впливало на обсяги надходжень до бюджету України.
Повернення цих капіталів в Україну у вигляді кредитів, прямих або портфельних швестицій не відновлює фінансовий потенціал країни повною мірою, оскільки такі процеси часто супроводжуються втратами бюджету через використання схем оптимізації оподаткування та пов’язані з формуванням додаткових зовнішніх зобов’язань у вигляді витрат на обслуговування боргу та дивідендів.
Відповідно до основних змін трансферте ціноутворення – це процес визначення ціни продажу (реалізації) товарів та/або результатів робіт (послуг) під час здійснення контрольованих операцій.
Для всіх учасників операцій, перелічених у законодавчих змінах категорій, контрольованими операціями будуть такі, у яких їх загальна сума дорівнює або перевищує 50 млн грн (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Крім того, планується, що перелік держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або в яких сплачується податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, затверджуватиметься Кабінетом Міністрів України та щороку публікуватиметься Міністерством доходів і зборів із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюватиметься протягом 3 місяців з моменту такої зміни.
Варто зазначити, що законодавчими змінами чітко визначено перелік пов’язаних осіб для цілей трансфертного ціноутворення.
У законодавчих новаціях також зберігається поняття «звичайна ціна» – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Відповідно до законодавчих змін запроваджується зіставлення комерційних та фінансових умов операцій за результатами аналізу характеристик товарів (робіт, послуг); кількості товарів, обсягів виконаних робіт (наданих послуг); строків виконання господарських зобов’язань; умов здійснення платежів під час проведення операції; офіційного курсу гривні до іноземної валюти (у разі використання такої валюти в розрахунках під час проведення операції, зміни цього курсу); розміру звичайних надбавок чи знижок до ціни товарів (робіт, послуг), зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами споживчих якостей, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; розподілу прав та обов’язків між сторонами операції, визначених за результатами функціонального аналізу.
Тривалість перевірки контрольованих операцій може становити не більше 6 місяців. Варто відзначити, що періодичність таких перевірок Законом не визначена, що може створити додаткові проблеми для платників податків. У разі необхідності отримання інформації від іноземних державних органів, проведення експертизи та/або в перекладу українською мовою документів, поданих платником податків шо іноземною мовою, строк проведення перевірки за ршіенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може бути продовжений на строк, що не перевищує шести місяців. Отже, загальний строк перевірок може досягати одного року.
Крім того, перевірка контрольованих операций не виключає можливість здійснення інших податкових перевірок, визначених статтею 75 Податкового кодексу України.
За неподання платником податків звіту та/або обов’язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції до Міністерства доходів і зборів також встановлено відповідні санкції.
Загалом досить рано говорити про те, чи буде досягнута мета цих законодавчих нововведень щодо трансфертного ціноутворення, чи ні. Однознчно можна стверджувати лише одне – бізнесу легше жити не стане…
Автор: Є. Гриб
Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 29.
Правила трансфертного ціноутворення у більшості країн світу були розроблені та затверджені на законодавчому рівні з метою уникнення спекуляції із цінами між пов’язаними особами та запобігання ухилення бізнесу від сплати податків.
Зазвичай окремі компанії (підрозділи) усередині одного холдингу (компанії) надають одна одній послуги, передають продукцію, товари не за собівартістю, а за якимись передавальними (трансфертними) цінами. Механізми регулювання трансфертного ціноутворення спрямовані саме на те, щоб передавальна (трансфертна) ціна відповідала ринковій ціні, яка склалася на відкритому ринку між незалежними особами. За таких обставин платники податків мають сплатити податки там, де дохід є економічно обґрунтованим, але при цьому не мусять змінювати ціни або умови ведення свого бізнесу.
Таким чином, за правилами трансфертного ціноутворення держава має можливість захищати свої економічні інтереси та змушувати бізнес сплачувати податок на прибуток там, де прибуток економічно виникає.
Цього року до такої практики приєдналася й Україна. З прийняттям відповідного закону здійснюватиметься контроль зовнішньоекономічних операцій з офшорами, а також операцій усередині групи компаній (якщо сума операцій перевищить 50 млн грн на рік), вводяться нові спеціальні перевірки, тривалість яких становитиме від шести місяців до року, а також окрема звітність; впроваджуються серйозні штрафи.
Зрозуміло, що бізнесмени до нових правил ставляться, м’яко кажучи, насторожено. Деякі вважають, що українська податкова система буде застосовувати цей закон для тиску на бізнес, інші – що урядова ініціатива спрямована на боротьбу з офшорами.
На сьогодні Україна далека від європейських стандартів трансфертного ціноутворення, адже становлення законодавства розглядається в сукупності з політикою боротьби з витоком прибутку в офшори і впровадженням податку на багатство. Отже, переважає акцент на внутрішню наболілу правозастосовну практику з певним запозиченням міжнародних напрацювань.
При цьому боротьба спрямована на наслідки проблеми, а не на її причини. А причиною відтоку капіталу в офшори у цьому випадку є фіскальне навантаження, корупція, непередбачуваність політики держави.
Спрогнозувати розвиток подій щодо встановлення контролю над трансфертним ціноутворенням в Україні сьогодні нелегко, адже тема офшорів зачіпає не тільки інтереси бізнесу, а й політики, з якою в Україні він тісно пов’язаний.
Залишається сподіватися, що закон вплине лише на дисциплінованість платників податків, формування нової податкової культури та в цілому призведе до ефекту законослухняності.
Автор: Т. Єсик
Источник: Юридична Газета. – 2013. – № 37. – С. 30.