В статье рассматривается институт ответственности транспортного экспедитора. Особенное внимание уделяется автором ответственности экспедитора на автомобильном транспорте, причем анализируется ответственность экспедитора как перед клиентом, так и перед перевозчиком.
Одним з поширених договорів у сфері перевезення є договір транспортного експедирування. Суть цього договору полягає у тому, що одна особа, яка потребує перевезення вантажу (клієнт) передає повноваження щодо організації відправлення, перевезення, одержання вантажу іншій особі (експедитору).
Законодавством дуже вузько врегульоване питання відповідальності експедитора в транспортно-експедиторській діяльності. У зв’язку з чим, на практиці трапляється досить багато до кінця не зрозумілих моментів з цього приводу.
Відповідальність експедитора можна розглядати у двох площинах правовідносин, які виникають при здійсненні ним транспортно-експедиторської діяльності: клієнт – експедитор, експедитор – перевізник. Це пов’язано з природою експедиторської діяльності, яка стосується виконання або організації виконання перевезення. Відносини, які виникають між експедитором та перевізником стосуються лише доставки перевізником довіреного йому вантажу до пункту призначення.
Відповідальність у такому випадку експедитор несе як вантажовідправник, і вона визначається договором
на перевезення вантажу або відповідними нормами законодавства, які регулюють відносини, що виникають при перевезенні вантажів.
Відносини між клієнтом та експедитором мають агентський характер і регулюються окремо.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор відповідає
перед клієнтом за кількість місць, вагу (якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом), належність упаковки, відповідно до даних товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. Що це означає на практиці? Сторони договору транспортного експедирування часто визначають вагу вантажу, який ввіряється експедитору для транспортування. У таких випадках договором транспортного експедирування або заявкою на перевезення вантажу потрібно передбачати обов’язок експедитора забезпечити контроль при навантаженні зі сторони водія (якщо перевізником виступає сам експедитор) чи іншої відповідальної особи за кількістю прийнятого
до перевезення вантажу та його відповідність товарно-транспортним документам. Оскільки у разі виявлення перевантаження автомобіля вище допустимої норми, відповідними контролюючими органами накладається штраф, який зобов’язаний сплатити, у випадку перевантаження з вини експедитора, сам експедитор.
Законом не достатньо чітко, з практичного погляду, врегульовано питання пакування вантажу. Адже в ньому не конкретизовано спосіб пакування та тип упаковки. На практиці досить часто зустрічаються ситуації пошкодження або втрати вантажу саме з цих причин. Однак експедитор у таких випадках зазначає, що товарно-транспортними документами передбачено стандартну упаковку, а договором це питання
взагалі не врегульоване. Для захисту своїх інтересів клієнту потрібно чітко прописувати у договорі як саме
упаковувати товар, який транспортується. У такому разі збитки, що можуть виникнути у зв’язку з неналежним, неміцним або нестандартним пакуванням товару, скоріш за все, нестиме експедитор. Такі збитки можуть бути пов’язані зі втратою вантажу або штрафами, які можуть бути накладені відповідними контрольними державними органами.
У ст. 934 Цивільного кодексу передбачено, що за порушення обов’язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до гл. 51 ЦК. Проаналізувавши вище наведену норму, можна зробити висновок, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов’язань. Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором, клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов’язання, відшкодування збитків. При цьому розмір збитків, залежно від умов договору, відшкодовуються у розмірі оголошеної або дійсної вартості вантажу.
Дійсна вартість вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі чи рахунку продавця. За її відсутності вартість визначається за середньою ціною на аналогічний товар. Клієнт вправі вимагати від
експедитора сплатити неустойку, незалежно від відшкодування збитків, якщо це передбачено договором.
Крім того, деякі експедитори обумовлюють у договорах межі своєї відповідальності. Договором
транспортного експедирування, за умовами якого експедитор діє від свого імені, може бути передбачена відповідальність експедитора за неналежне виконання договорів перевезення, укладених ним з метою забезпечити доставку вантажу.
Така відповідальність експедитора визначається за тими самими правилами, за якими перед ним відповідає той чи інший перевізник, якщо договором не передбачено підвищеної відповідальності експедитора. Зокрема, експедитор відповідає перед клієнтом за неподання контейнера під завантаження, за невручення квитанції про приймання вантажу до перевезення або накладної після одержання вантажу від перевізника, за нестачу, пошкодження вантажу тощо.
Окремим пунктом договору транспортного експедирування можна передбачити повернення експедитором сплаченої клієнтом винагороди. Поряд з відшкодуванням реального збитку та поверненням клієнтові сплаченої раніше винагороди експедитор також зобов’язаний відшкодувати клієнту упущену вигоду у зв’язку зі втратою, нестачею чи пошкодженням вантажу, що сталися з його вини. Однак в такому випадку клієнту потрібно довести можливість існування такої упущеної вигоди у порядку ст. 225 Господарського кодексу України, яка визначає, що це не одержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Щоб спростити порядок відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення зобов’язань експедитором, можна використовувати механізм страхування вантажу згідно зі ст. 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у якій зазначено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності відповідно до закону та договору транспортного експедирування.
У такому випадку, після виплати страхових відшкодувань клієнтові, страхова компанія в порядку регресу пред’явить позов експедитору та візьме всі судові витрати на себе.
Але й експедитор має можливість застрахувати свої ризики, пов’язані зі здійсненням транспортно-експедиційної діяльності.
Найчастіше експедитор не може обійтись без послуг інших осіб, зокрема послуг доставки вантажу з місця призначення до місця відправлення. Експедитори досить часто укладають договори з відповідними транспортними організаціями та передають їм виконання усіх або частини своїх обов’язків за договором транспортного експедирування. При цьому відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов’язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством.
Відсутність чіткого законодавчого регулювання відповідальності експедитора тягне за собою неоднозначне тлумачення таких норм судом. Основну увагу суди приділяють формулюванням у договорі транспортного експедирування (чи обмежена відповідальність експедитора, чи прийняв він на себе відповідальність щодо збереження товару у процесі транспортування).
Певний час існувала судова практика, відповідно до якої суди відмовляли у задоволенні позовів до експедиторів, мотивуючи це тим, що експедитор бере на себе обов’язок лише за організацію перевезення
вантажу. Така позиція аргументувалась також тим, що договори перевезення вантажу автомобільним
транспортом укладаються експедиторами не від власного імені, а від імені клієнта. Однак, як правило, суди останнім часом займають позицію клієнта та покладають на експедитора повну відповідальність стосовно збитків, які виникли у процесі транспортування.
До прикладу, можна розглянути ситуацію: експедитор уклав договір з клієнтом щодо організації перевезення вантажу й залучив до виконання перевізника. Під час транспортування сталося ДТП і частина
вантажу була втрачена. ДТП трапилося з вини третьої особи. У зв’язку з цим, клієнтом на адресу експедитора направлено лист з вимогою відшкодувати усі збитки. Експедитор відмовився виконувати поставлені перед ним клієнтом вимоги, оскільки обставини, за яких вантаж було пошкоджено, від нього не залежали, а ДТП сталося не з вини перевізника, а з вини третьої особи.
Клієнт був змушений звернутись до суду. Експедитор доводив, що пошкодження вантажу відбулося безпосередньо під час транспортування за обставин, на які експедитор не міг вплинути. Також він наполягав на залученні перевізника в якості третьої особи, оскільки позовні вимоги направлені на матеріальні права перевізника.
Суд стягнув з експедитора збитки, які виникли у зв’язку з пошкодженням товару при транспортуванні. У своєму рішенні суд зазначив, що саме експедитор несе відповідальність перед клієнтом за збитки, які виникли у зв’язку зі втратою, пошкодженням вантажу після прийняття його експедитором і до видачі отримувачу, вказаному у договорі, якщо не доведе, що втрата або пошкодження виникли через причини, на які експедитор не міг вплинути. Експедитор не довів існування таких обставин, обмежившись тільки копіями документів від ДАІ. У рішенні суд також посилається на ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», якою передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору, у тому ж порядку, як і за власні.
Підсумовуючи, можна виокремити такі основні межі відповідальності експедитора при автомобільних
вантажоперевезеннях:
1. У транспортно-експедиторських відносинах експедитор несе відповідальність як перед клієнтом за організацію і забезпечення перевезення вантажу, так і перед перевізником за належне оформлення транспортних документів та відповідність таким документам вантажу, який відправляється.
2. Експедитор несе відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб, залучених ним для виконання договору транспортного експедирування.
3. Клієнтам можна використовувати механізм страхування вантажу з метою гарантування відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення зобов’язань експедитором.
4. Експедитор відповідає за належне упакування, кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування, вагу та кількість вантажу. Договором можна передбачити розмір відповідальності експедитора за тими правилами, за якими перед ним відповідає перевізник.
Автор: Антон ГАВРИК, молодший юрист PLP Law Group
Источник: Юридична Газета. – 2015. – № 50-51. – С. 42 – 43.