Публикация посвящена вопросам, связанным со смарт-котрактами. Автор приводит критерии, то есть признаки смарт-контракта, причем особенный интерес в этой связи привлекает категория рикардианского контракта. Автором приводится перечень направлений в бизнесе, где легко можно внедрить смарт-контракты, а также иностранная практика их внедрения. В заключение автор подчеркивает, что юристам не нужно бояться новых технологий, но надо активно осваивать их.
Всі, хто має справу з хайтеком, постійно говорять про смарт-контракти. Всім, хто говорить про смарт-контракти, відоме слово «хайп». Хайп навколо смарт-контрактів несе завищені очікування та фантастичні прогнози на кшталт «смарт-контракти замінять юристів». Шановні колеги, не варто хвилюватися, адже смарт-контракти нас не замінять. Яким би не було ваше ставлення до смарт-контрактів, тема насправді актуальна, тому поговоримо про цей технологічно-юридичний інструмент простою мовою. За своїм потенціалом технологія смарт-контрактів здатна змінити підходи у договірному праві не менше, ніж поява комп’ютерів та інтернету змінила підходи в роботі юристів. Запрошую розібратися, чим насправді є смарт-контракти, яка їх юридична природа, де і як вони можуть застосовуватися. Це не вправа з вищої математики, а зразок частки коду смарт-контракту. Так, він має саме такий вигляд. У зразку закладено умови, що розмір роялті за ліцензійним договором складає 2 тис. доларів США на місяць, а ліцензіат сплачує роялті щомісяця не пізніше 10 числа. Тобто з технічної позиції, смарт-контракт – це програмний код, який виконується на сумісному блокчейні aбо централізованій платформі та виконує певні функції, покладені у такий код. Про сутність блокчейну див. «Токенізація активів – реалії та можливості», №19-20(621-622) від 15.05.2018 р. Смарт-контракт – це електронний протокол, створений за допомогою комп’ютерного програмного коду. Призначення смарт-контракту – передача інформації та забезпечення виконання усіма учасниками завданих у коді умов. Якщо дати більш «юридичне» визначення смарт-контракту, то воно звучатиме таким чином: це комп’ютерна програма, пов’язана з виконанням зобов’язань сторонами, які її використовують. В юридичному сенсі смарт-контракт може виконувати одну з двох функцій: безпосередньо виконувати закладені у код умови зобов’язання або відстежувати виконання чи порушення волі сторін, узгодженої у правочині, який сторони заклали у коді контракту. Смарт-контракти надають можливість безпечно обмінюватися грішми, частками у власності на нерухоме майно, цінними паперами (насамперед, токенізованими) та
іншими активами напряму, тобто без участі посередників. Якщо сторонам необхідний довірений посередник, то смарт-контракт надає можливість залучити до правочину ескроу-агента.
Родзинка…
За спостереженнями автора, існує розповсюджена думка, що смарт-контракти замінюють або підмінюють звичайні контракти. Така думка не відповідає дійсності, адже не в цьому полягає сенс смарт-контракту для сторін та юристів. Ключовий ефект та головна цінність смарт-контрактів у тому, що вони дозволяють зробити зобов’язання «самовиконуваним», тобто автоматизувати виконання обумовлених сторонами зобов’язань. Завдяки такій властивості, смарт-контракт виводить виконання зобов’язання поза межі волі сторін, яка може бути спрямована на не виконання або неналежне виконання. Такий функціонал забезпечує впевненість контрагентів одне в одному, а також високу прогнозованість виконання зобов’язань. Смарт-контракт є вираженням умов зобов’язання у вигляді програмного (машинного) коду, який не допускає вільних тлумачень чи інтерпретацій. Така реалізація гарантує, що після того як смарт-контракт погоджений і підписаний сторонами, будуть виключені подвійні трактування або спори щодо
тлумачення умов виконання зобов’язання. Для виконання смарт-контракту не потрібна участь людини, оскільки він виконується автоматично. Це дозволяє, з одного боку, вивільнити час, який був би необхідний для вчинення дій, спрямованих на виконання, а з іншого – уникнути помилок та зловживань, тобто виключити «людський фактор». Таким чином, смарт-контракт є інструментом, який автоматизує правовідносини. Звісно, така автоматизація має певні технологічні та юридичні обмеження. Тому вирішуючи питання про застосування смарт-контракту, потрібно перевірити свого роду «критерії прийнятності». Першим таким критерієм є практичний ефект – відчутний і зрозумілий. З цієї позиції має сенс автоматизувати правочини, які передбачають періодичні повторювані платежі або вчинення дій, а також правочини зі значними сумами, в яких присутній дефіцит довіри між сторонами та існує ризик невиконання умов щодо оплати. Другим критерієм є технічна можливість впровадження, тобто можливість закласти умови правочину в програмний код смарт-контракту. Для того щоб правочин відповідав цьому критерію, його умови мають бути пов’язані з об’єктивними та вимірюваними параметрами. Найбільш прийнятна модель використання смарт-контрактів у юриспруденції має назву «рікардіанський контракт» (Ricardian contract) – це такий метод запису договору, за умовами якого він викладається в матеріальній формі у вигляді класичного юридичного контракту з одночасним вираженням його умов в інших системах. Іншою системою можуть бути розподілені реєстри, різновидом яких є блокчейн. Таким чином, у разі використання рікардіанського контракту, виконувані елементи тексту юридичної угоди висловлюються у форматі, який може бути виражений та виконаний як різновид програмного забезпечення. Ключова особливість рікардіанського контракту в тому, що умови правочину викладаються у форматах, які будуть зрозумілими обчислювальній машині для забезпечення функцій автоматичного виконання і контролю виконання та інших машинних дій, а також у вигляді звичного текстового документа, який є джерелом умов договору і може бути сприйнятий сторонами та їхніми юристами. Іншими словами, рікардіанський контракт – це симбіоз звичайного контракту і смарт-контракту. Саме у вигляді такого симбіозу в юриспруденції переважно застосовуватимуться смарт-контракти.
З чим їх їсти…
Господарські договори, які укладає бізнес, є найбільш очевидним напрямком для впровадження смарт-контрактів. Як таке впровадження може виглядати у певних типах договорів? За своєю сутністю та змістом умови будь-якого договору – це алгоритми бажаного розвитку ситуацій та заходи у відповідь на випадок небажаного розвитку ситуації. Більшість умов можна структурувати за допомогою однієї з базових моделей у програмуванні
«якщо…, то…». На нинішньому етапі розвитку технологій у формі алгоритму, вираженого у вигляді програмного коду смарт-контракту, можна структурувати такі договори та правовідносини:
• Правочини щодо об’єктів інтелектуальної власності. За допомогою смарт-контрактів можуть бути автоматизовані ліцензійні та інші платежі на користь правовласника. Більшість об’єктів інтелектуальної власності мають цифрову форму вираження, вони є вимірюваними, а отже, існують всі умови для використання смарт-контракту для таких об’єктів. Наприклад, смарт-контракт за фактом спрацювання тригера «надходження коштів за
ліцензію» може надати особі доступ до програмного забезпечення, яке розповсюджується як сервіс за моделлю SaaS.
• Оренда. Це правовідносини, які існують протягом тривалого часу та, як правило, передбачають здійснення однієї і тієї ж операції у певні періоди часу, тобто щомісячне перерахування орендної плати. Такий щомісячний платіж є ідеальним кандидатом на автоматизацію. Смарт-контракт ініціюватиме списання коштів з рахунку орендаря у встановлений строк, впродовж усього періоду дії договору оренди, якщо сторонами не будуть заявлені будь-якого роду претензії. У перспективі можлива взаємодія орендного смарт-контракту із системами «розумного дому», які належатимуть до «Інтернету речей» (наприклад, автоматичне надання чи блокування доступу до приміщення, залежно від виконання умов щодо оплати).
• Поставка. Код смарт-контракту може передбачати, що оплата за товар автоматично буде списана з рахунку покупця після того, як до смарт-контракту надійдуть дані для спрацювання тригеру «товар знаходиться на складі покупця і пройшов процедуру приймання». Такі дані смарт-контракт може отримати, наприклад, після сканування RFID-міток на товарах за фактом завершення їх прийому на складі.
• Постачання комунальних послуг (газ, вода, електрична енергія). Смарт-контракт може розраховувати та списувати оплату за комунальні послуги на підставі даних приладу обліку, тобто лічильника, щодо кількості спожитих послуг і даних про чинні тарифи (враховуючи добове диференціювання тарифу).
• Посередницькі договори (агентські, дилерські, комісійні). Винагорода посередника зазвичай сплачується у вигляді періодичних платежів і залежить від результатів його діяльності. Смарт-контракт може спрямовувати відповідні суми винагороди на користь посередника, враховуючи погоджені дані щодо результатів його діяльності.
• Забезпечення виконання зобов’язань за договорами. Смарт-контракт може відстежувати виконання зобов’язань сторонами будь-якого договору, якщо дані про виконання можуть бути представлені у форматі, який дозволяє спрямувати їх у смарт-контракт для спрацювання певних тригерів. У разі надходження даних про порушення зобов’язань смарт-контракт може автоматично списувати суми встановленої неустойки з винної сторони.
• Акредитивні розрахунки, ескроу. Смарт-контракт є ідеальним інструментом для будь-яких розрахунків в умовах дефіциту довіри між сторонами. Використовуючи смарт-контракт як акредитивний інструмент, можна замінити перевірку документів за правочином на автоматичну перевірку виконання зобов’язань. Код смарт-контракту ініціює платіж після отримання даних про виконання необхідних умов з обраного сторонами джерела.
Якщо сторонам потрібен безсторонній «арбітр»-людина, вони можуть залучити до смарт-контракту довіреного ескроу-агента. Такий ескроу-агент приймає кошти у розмірі ціни договору на свій спеціальний рахунок; вивчає документи за правочином; оцінює належність виконання зобов’язання; вирішує спори сторін, якщо вони виникають. За результатами закриття правочину він надсилає до смарт-контракту дані для спрацювання тригерів для проведення оплати за контрактом або повернення коштів з ескроу-рахунку покупцеві, якщо правочин не відбувся.
• Державні закупівлі. Правильно розроблений смарт-контракт є гарантією законності та прозорості державних закупівель з максимальним виключенням людського фактора. У перспективі смарт-контракт може охоплювати весь процес щодо відбору пропозицій; відстежувати недобросовісні дії в системі закупівель; блокувати учасників, які вчинили порушення, та навіть відстежувати цільову витрату коштів.
• Правовідносини корпоративного права. Смарт-контракт може забезпечити виконання умов корпоративних договорів, норм статутних документів юридичної особи. Також алгоритми смарт-контрактів можуть бути використані для забезпечення голосування на зборах вищого органу компанії відповідно до корпоративних і законодавчих норм, а також для контролю за діяльністю виконавчого органу та інших органів компанії.
• Відстеження supply chain – ланцюгів поставок. Смарт-контракт дозволяє відстежити весь ланцюг поставки товару в реальному часі від виробничого майданчика до продавця і далі. Цей функціонал вже впроваджується для контролю «історії» виробів, які традиційно представлені на вторинному
ринку (передусім, мова йде про автомобілі).
Інтеграція смарт-контракту в традиційний договорір, законодавство, enforceability
Використовуючи смарт-контракт у межах певного договору, до його тексту обов’язково потрібно включити посилання на використання цієї технології, а також ідентифікаційні дані (наприклад, посилання на адресу зберігання смарт-контракту в певному блокчейні). Додатково можна повністю відобразити код смарт-контракту в текстовому вигляді у традиційному договорі. В будь-якому випадку в договорі варто зазначити, що виконання частини умов договору є автоматизованим та здійснюється комп’ютерною програмою (смарт-контрактом); властивості алгоритму смарт-контракту, порядок взаємодії з ним; сторони визнають юридичну силу такого виконання та обов’язковість дій, які ініціюються смарт-контрактом; визначення
пріоритетного джерела договірних норм (текст договору чи код смарт-контракту). В більшості розвинених країн (США, ЄС, Китай) смарт-контракти не регулюються окремо. Винятком є випадки, коли смарт-контракти використовуються при так званому «ICO», токени якого мають ознаки цінних паперів. Однак використання смарт-контрактів у межах виконання «традиційних» договорів не охоплюються предметом такого вузькоспеціального регулювання. Практика, в тому числі судова, йде шляхом визнання смарт-контракту як законного інструменту для виконання зобов’язань за договорами в межах традиційного контрактного права. Існує низка судових прецедентів у багатьох штатах США (Флорида, Теннессі, Нью-Йорк,
Небраска, Вермонт та ін.), а також у Китаї, які відображають позитивний правовий підхід до використання смарт-контрактів, якщо таке використання було обумовлене сторонами під час укладення правочину. Таким чином, у більшості юрисдикцій не існує законодавчих перепон до правильно оформленого використання смарт-контрактів у виконанні договорів, а також до enforceability таких договорів, тобто можливості їх пред’явлення до
примусового виконання.
Висновок
Смарт-контракти потенційно змінять наше професійне уявлення процесу виконання договорів. Після того як більшість банків дозріє до інтеграції програмних інтерфейсів взаємодії зі смарт-контрактами у системи банкінгу, технологію смарт-контрактів буде вже не спинити. На подальших етапах розвитку технологія смарт-контрактів дозволить побудувати ефективну систему взаємодії між усіма учасниками правовідносин. Однак без юристів неможливо буде ні викласти умови традиційного контракту, ні забезпечити їх правильне відображення у програмному коді смарт-контракту. Колегам не варто боятися конкуренції з боку нових технологій, однак необхідно активно їх опановувати. Отже, не поспішайте викидати свій диплом правознавця на «смітник цифрової революції», адже він вам ще знадобиться.
Автор: В. СИЗОНЕНКО
Источник: Юридична Газета. – 2018. – №46. – С. 1, 16 – 17.